фоновое изображение шапки фоновое изображение шапки
 

 

 

Меню сайту

 
 

 
 

Інформація влади

 
 

 
 

Правова допомога

 
 

 
 

Статистика

 
 


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
 
 

ВІРШІ І ПІСНІ ПРО ГАЙВОРОН

ПІСНЯ ПРО ГАЙВОРОН
Слова А. НАСТЕНКА Музика О. КОСТЮКА

Я навік полюбив цей куточок землі
В дорогому вбранні оксамиту,
Полюбив за красу, що лежить навкруги,
Що так щедро в природі розлита.
Знов по місту іду, як в дитинстві колись,
В сяйві місячнім лину, мов в казці,
П`ю вишень аромат, що в повітрі розливсь,
Упиваюсь напоєм акацій.

Приспів:
Гайворон-місто,
Колиска моя,
Пестило ласкою ти.
Серденьку мила
Священна земля
В душу ввійшла назавжди.
(Двічі)

Здавна милі мені ці дубові гаї,
Ці будинки біленькі, веселі.
В припорошених цвітом садах солов`ї
І гостинність у кожній оселі.
Я люблю зустрічать, проводжать поїзди,
На мосту так подовгу стояти.
Полонив серце й душу куточок земний -
Все за нього готовий віддати.

Приспів.



ГАЙВОРОН - ПЕРЛИНА БУГОВА
Слова О. Долі
Музика В. Нашемпи


Як добре те, що є у рідній Україні
Таке співуче й гарне місто, як моє,
Де ми навчаємось любові і терпінню
Усьому кращому, що доля нам дає.
Тут цвіт акацій посміхається до сонця
І грають музику гудками поїзди.
Хай знають всюди, що привітні гайворонці,
І нас такими пам`ятатимуть завжди.

Приспів:
А хто сказав про те, що перли тільки в морі?
Та знаю я, що безпідставні ці слова.
Буде вічно зустрічати юні зорі
Місто Гайворон - перлина Бугова!
Місто Гайворон - перлина Бугова!

Мені тут змалку кожна вулиця знайома
Чи в Ташлику, чи на Пісках, чи у Селі,
Коли на серці раптом чую біль і втому
Біжу до річки змити всі свої жалі.
Люблю вітатися завжди з Південним Бугом
І восени, і навесні, і в літній час.
Я прошу всіх - женіть від себе хмарну тугу
Щоб негаразди не засмучували нас.

Приспів.

Комусь, можливо, до вподоби край далекий
Але, ніж цей, для мене кращого нема.
Без Бугу рідного було б в житті нелегко,
З ним відступають і печалі, і пітьма.
Лягаю спати чи вітаю знов світання,
Себе питаю: - Як без нього жив би я?
Тож заспіваймо, рідні й друзі, не востаннє
Про милий Гайворон, де ми - одна сім`я!

Приспів.


ПІСНЯ ПРО ГАЙВОРОН
Слова К. Лесьєва-Леся
Музика М. Байбука


День добрий, улюблене місто
В клечанні вишневих садів!
Гудки тепловозні врочисто
Вітають труди земляків
Гудки тепловозні
Вітають врочисто
Труди дорогих земляків.

Чолом вам, мої гайворонці,
Хай спокій ваш дім огорта!
Дай Боже у рідній сторонці
Вам долі на довгі літа...
Дай Боже, дай Боже
У рідній сторонці
Вам долі на довгі літа!

Так тепло і хороше стане,
Як юності спогад війне;
Тут дівчину стрів я кохану,
Яка полонила мене.
Тут стрів я кохану,
Таїти не стану,
Яка полонила мене...

Люблю я це затишне місто:
Тут друзі мої і рідня...
До нього чуття мої чисті
Ніхто не зуміє віднять
Ніхто не зуміє
Чуття мої чисті,
Клянусь, не зуміє віднять!

Леонід НАРОДОВИЙ

НАД БУГОМ-РІКОЮ

Гайворон рідний-
Хай не столиця-
Серцю моєму
Знову насниться.
Пісня Прибужжя,
Дні солов`їні,
Рідний райцентр
На Україні.
В зелені й квітах
Місто над Бугом.
В горі і щасті
Стань мені другом.
Де б не бував я –
Спогад, як змійка:
Дзвінкоголоса
Вузькоколійка.
Тут мені жити,
Тут мені жати,
Сина в майбутнє
Випроводжати.
Дай йому долю,
Праведну силу,
Новоколійку
Ширококрилу.
Місто надії,
Місто тривоги,
Місто, з якого –
Наші дороги. Гайворон - мовлю
Це без вагання –
Місто любові,
Місто кохання.
Тут наші крики,
Тут наші кроки
Тут судьбоносні
Наші уроки.
Тут наша праця,
Тут наші діти.
Тут нам ридати,
Тут нам радіти.
Хай будуть гради,
Хай будуть грози,
Хай віроломно
Вдарять морози –
Завжди для тебе
Буду я другом,
З ім`ям козацьким
Місто над Бугом.

Станіслав СТРИЖЕНЮК

ГАЙВОРОН


Роздільно, "Гай ворон" зовуть моє село. ./
Побузькі козаки ті береги обрали.
Поля за гаєм тим, - що крукове крило,
Коли у піхвах меч...
І владарює рало.
Там, чув я, предок мій
Батия поборов,
Бо шанував свій дім і тих, хто йшов у гості.
Свідоцтво тих часів - на полі брані кров,
Що в маках запеклась, спаливши вражі кості.
Неначе чорна ніч,
Вороняче крило.
А світ із протиріч
Коли се все було?
Сягає давнини фантазії політ,
Збирає у билин по слову, що і звідки.
А ворон той живе на світі триста літ,
Ну хоч бери його за очевидця в свідки.
Впав предок у бою,
А ворон у гаю
Веде словесну гру під небом вечоровим,
Що пригніздився дід його у цім краю,
Який літав іще над полем Куликовим.
Коли се все було?!
А світ із протиріч.
Летить, мов ніч, крило
На Запорізьку Січ.
І пам`ятає дуб,
Що сам неначе гай,
Чорнющі хмари зграй
Від слави до неслави.
Ті птахи ще живі, що криють небокрай,
Збираючи сліди
За Карлом з-під Полтави.

Іван ГАЙВОРОН
ГАЙВОРОНСЬКИЙ ТРИПТИХ ПАМ`ЯТЬ

Бузьке козацьке військо брало участь у російсько-турецькій війні 1787 - 1791р.р. і відзначилося у битвах під Очаковом, Бендерами, Кілією, Ізмаїлом.

Хто і коли в незайманих гаях
Хати поставив перші над рікою,
І перетнув мечем Кучманський шлях,
І став на прю із хижою ордою?
Це знає Буг. Тече в мої слова,
Чоласті скелі понад ним у думах.
І лепеха в розлогих берегах
До мене промовляє - давнім сумом.
Мій рідний краю, сили джерело!
Не купував ти даниною долю,
Хоч в Дикім полі волі не було,
Та люд сюди, на Буг, тікав по волю...
Їх не лякав копит ординських жах,
О, скільки крові й поту тут пролито!
І заростав будяччям Чорний шлях,
І сіялось, і колосилось жито.
Я розгортаю пам`яті сувій:
Веде нас гнів і праведне безстрашшя.
Ми збратано йдемо на правий бій –
І множиться незламна сила наша...
Далекі предки, ваша кров мені
Перелилась, і стогне, і клекоче,
В мені живуть ті вікопомні дні,
Забутися минулий біль не хоче.

ПОЖЕЖА

У середині XVIII століття у Великодну неділю біля церкви яничари знищили селян Гайворона. Випадково залишився живим один чоловік, що опісля повернувся в село.

В село вернувсь на Великоднє свято.
Хати палають. Дим пливе в очах.
Конає церква, у святих затято
Застиг в очах німотним болем жах.

О, де ж ви, люди? Де ви, люди, люди?!
Злітали з вуст обпечені слова.
Колом заходив біль нестерпний в груди,
І попелом вкривалась голова.

Злітали в небо ангелами діти
І лопотіли в полум`ї крильми.
Багряним цвітом розпускались віти
І скрапували боляче слізьми.

І чорне сонце впало з небозводу,
Вогненний смерч, мов змій, село боров.
В цей день святий, у цю жарку негоду
Хай святиться мого народу кров!

Мені судилось жити тут до скону,
Подовжитись дітьми в своїм роду.
Сюди, на Буг, під сонячну корону,
Я наречену-матір приведу.

О, мій нащадку, у якім коліні
Ти з`явишся у плині грізних літ?
Повідай словом рідній Україні
Про нашу долю, нашу кров і піт.

Чорніло сонце над червоним бродом,
Йшли яничари каламуттям вод.
Тут стверджусь я моїм майбутнім родом
І жити буду, щоб воскрес народ.

БУГ

У Велику Вітчизняну війну загарбники з Надбужжя вивозили до рейху чорнозем.

Ти пам`ятаєш не один набіг,
Промчали тут хозари, торки, галли.
Тут хиже око мружив печеніг,
Цю землю предки кров`ю напували.
Орда не засмітила твого дна –
Її кістки ти вигорнув у повінь.
Під малинові стяги Богуна
Ставав тут прадід, сміливості повен.

Ти незліченних не забув заброд,
Не став перед катами на коліна,
Ясніє твій возз`єднаний народ,
Гримить могутньо слово "Україна"!

Тут крали землю - скиби чорноту,
Де кожна грудка аж кричить про волю!
З могил вставали прадіди до бою,
Щоб землю зберегти мені святу!

До моря шлях пробив через каміння –
І кожна крапля чиста як сльоза.
Це Буг біжить на південь України,
Весняна гомонить над ним гроза.

Ігор ЯВОРСЬКИЙ

ГАЙВОРОНСЬКИЙ МОТИВ

Присвячую Л.М.Новицькій

Місто із далекого дитинства,
Де Степи з Поділлям обнялись.
Білої акації намисто
Квітне над тобою, як колись.

Де Південний Буг втрачає спокій
Біля призабутого млина.
І хлюпне здаля журливий спокій
Що подовгу тут мене нема.

Але я вертаю, слава Богу!
І радію січений дощем.
Бо спішу до рідного порогу
Під старим нахиленим плющем.

Наче павутинки-залізниці,
Та в троянди вквітчаний вокзал.
Здичавілі роки-колісниці
Відшумлять мов вранішня гроза.

А душа гайне у власний спогад,
Сколихне пилок живих цвітінь.
Але чом відводить доля погляд
Під крислату сьогодення тінь?

Я поїду знов далеко звідси,
Розгублю літа на битий брук.
В юність - нездоланно довга відстань,
У порошу сиву - відстань рук.

Місто із далекого дитинства,
Де Степи з Поділлям обнялись.
Зеленаве і зжовтіле листя
На стежках моїх переплелись.


Костянтин ЛЕСЬЄВ-ЛЕСЬ

МІСТО НАД БУГОМ

Мені довелося бувати в містах,
Де вулиць бурхливий потік.
Та місто оце, що втопає в садках,
Мене полонило навік.

Це тут я одержав путівку в життя,
У дружній робочій сім`ї.
І вперше відчув свого серця биття,
Як очі побачив її.

Чи листя осіннє під вітром кружля,
Чи вкриються цвітом сади,
Люблю тебе, щедра прибузька земля,
І буду любити завжди.

Слухаю: радісний день настає,
Ніжна ранкова зоря.
Гайворон, місто на Бугом моє, -
Сонячна доля моя.

Олександр БІЛЯТИНСЬКИЙ

ПІСНЯ ПРО ГАЙВОРОН

Я люблю тебе, місто над Бугом.
Де стрічав чарівні світанки...
Перші промахи, перша туга.
Найсвітліша любов-веснянка.

Приспів:
Гайворон - травня квітучого подих
Серцю наснагу дає...
Гайворон - скільки душевних мелодій
В назві твоїй виграє!

Я люблю тебе, місто над Бугом.
Верболозу зелені коси.
Над духмяним строкатим лугом
Нескінченного неба просинь.

Приспів.

Правий берег піднявся скелями.
В`ється річки шовкова стрічка.
Загадково шумить у темряві
На порогах крутих водичка

Приспів.

Моє місто над тихим Бугом
В кожній посмішці промениться...
Я стрічаюсь з тобою, як з другом.
Ти - дитинства мого столиця.

Приспів:
Гайворон - травня квітучого подих
Серцю наснагу дає.
Гайворон - скільки ліричних мелодій
В назві твоїй виграє!


ПРО АВТОРА
 

       Олексій Андрійович Павличку народився 1950 р. В с. Тирлівці Бернадського району на Вінниччині. Батько Андрій Євгенович і мати, Ганна Павлівна, працювали у місцевому колгоспі. Закінчив Тирлівську восьмирічну і Шляхівську середню школи. Навчався у Гайсинському медичному училищі. Здобув спеціальність фельдшера. Трудовий шлях розпочав літпрацівником Гайсинської районної газети „Трибуна праці”. У 1971-1973 рр. Служив у армії на Далекому Сході і Уралі.
       З 1974-го працює у районній газеті „Гайворонські вісті”. Голова первинної організації Національної спілки журналістів України і Всеукраїнської спілки краєзнавців. Закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім.. Т.Г. Шевченка. У жовтні 2001 року брав участь в роботі Установчого з`їзду профспілки „Журналіст України”.
Друкувався в обласних, республіканських і зарубіжних періодичних виданнях. Перевагу у творчості віддає темам відродження духовності, розбудови правової держави, краєзнавства.
       Автор книг „Місто над Бугом-рікою” (перше видання – 2002) та „Православні храми Гайворонщини” (2003).

ПРИМІТКИ
1. Материалы и исследования по археологии СССР, №10, М. - Л., 1949, стор. 79.
2. Там же. М. 1960, №82, стор. 5 - 6
3. Бідзілля В.І. Залізоплавильні горни середини І тисячоліття н.е. на Південному Бузі. "Археологія", К., 1963, т.15, стор. 123 - 144.
4. "Родина". Российский исторический иллюстрированньш журнал. М., 1999 г., №8, стр. 33.
5. Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків. К., "Наукова думка", 1990, т.1, стор. 67
6. Сецинский Е. Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета. Кам.-Подольск, 1901, стр. 372, 373.
7. Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків. К., "Наукова думка", 1990, т.1, стор. 322.
8. Архив Юго-Западной России. К., 1890 г., ч.5, т.ІІ (вьшуск 2-й), стр. 266, 576, 669-670.
9. Кам`янець-Подільський міський державний архів. Ф. 226, оп. 79, спр. 3127.
10. Вінницький облдержархів. Ф. Д-471, оп.1, спр. 323, арк. 1 - 2.
11. Центральний державний історичний архів України. Київ. Ф. 442, Оп.1, Спр. 6533, арк. 5.
12. Кам`янець-Подільський міський державний архів. Ф. 226, оп. 79, спр. 3193.
13. Вінницький облдержархів. Ф.Д. 471, оп.1, спр. 625, арк. 1- 2 зв.
14. Сецинский Е. ТрудьІ Подольского епархиального историко-статистического комитета. Кам.-Под. 1901. стр. 362, 363.
15. Фабрично-заводские предприятия Российской империи. С.Петербург, 1909.
16. Сецинский Е. ТрудьІ Подольского епархиального историко-статистического комитета. Кам.-Под., 1901, стр. 362, 363.
17. Гульдман В. Населенньїе места Подольской губернии. Кам.-Подольск, 1893, стр. 87, 88, 451, 466.
18. Крьілов А. Населенньїе места Подольской губернии. Кам.-Подольск, 1905, стр. 297-299.
19. Кам`янець-Подільський міськдержархів. Ф. 228, оп.1, спр. 7470, арк. 2.
20. Збірник документів і матеріалів АН України. К.1952.
21. Памятная книжка Подольской губернии. Кам.- Подольск, 1911, стр. 150- 157,208.
22. Кам`янець-Подільський міськдержархів. Ф. 228, оп.1, спр. 8458, арк. 4.
23. Красівський Л. Геологічні досліди у Гайсинському повіті на Поділлі у 1916 р. К.
24. Коваль Р.М. Отамани Гайдамацького краю. 33 біографії. К., 1988.
25. Вінницький облдержархів. Ф.Р. 2626, Оп.З, Спр. 27, арк. 19.
26. Там же. Спр. Р-40, оп.1, арк. 236.
27. Газета "Гайворонські вісті", 1998, №5.
28. Національний склад сільського населення України. Харків. 1927.
29. Газета "Слово і час" (м.Ульяновка, Кіровоградської обл.). 1 січня 1996 р.
30. Газета "Вогні комунізму" (м.Гайворон), 1982, №10.
31. Історія міст і сіл Української РСР. Кіровоградська обл. К., 1972, стор. 181.
32. Там же.
33. Газета "Шлях комуни". 17 червня 1936 р.
34. Центральний державний архів вищих органів влади та управління (ЦДАВО) України. Ф.1, оп.16, спр. 1, арк. 20.
35. Газета "Гайворонські вісті". 17, 19 січня 1991 р.
36. Газета "Шлях комуни". 24 червня 1941 р.
37. Солгутовський Л.І. Нариси з історії Гайворонського краю. м.Ульяновка, 1999, стор. 95.
38. Центральний державний архів МО Росії. Ф. 240, оп.2779, спр. 1020, арк. 285.
39. Газета "Шлях комуни". 5 травня 1949 р.
40. Там же.
41. Відомості Верховної Ради УРСР. К., 1949, №2, стор.6.
42. Історія міст і сіл Української РСР. Кіровоградська обл., К., 1972, стор. 184.
43. Газета "Шлях комуни". 8 квітня 1959 р.
44. Подольская губерния. Опьіт географическо-статистического описання В.К.Гульдмана. Кам.-Под., 1889, стр. 30-33.
45. Івченко А. С., К., 1999, НВП "Картографія", стор. 22, 63, 95.

істо над бугом"
сторінки

<< 1 - 2 - 3 - 4 - 5 - 6 - 7 - 8 - 9 - 10 - 11 - 12 >>

 

 

Наш край

Видатні люди краю

Пошук

Наша адреса


26300,
Кіровоградська обл.
 м. Гайворон,
вул. В.Стуса (Кірова), 17
тел. (05254) 2-24-03
E-mail: libgayvoron@i.ua
skype - bibliotekahv
Працюємо:
щоденно, окрім суботи
з 9.00 до 18.00
останній день місяця
 санітарний


текст | текст | текст | текст | текст | текст | текст | текст