Легенди рідного краю

робота
Мошковської А.Е.
учениці 10-Б класу
навчально-виховного комплексу
"Гайворонська гімназія- загальноосвітня
школа І - ІІІ ст. № 5

    Місто, в якому я проживаю, а саме в Гайвороні, є дуже цікавим і овіяним легендами. Гайворон славиться своїми сімома чудесами, до яких входять: вузька залізниця в місті Гайвороні, водяний млин села Соломії, храм Безсеребреників Косьми і Доміана (село Салькове), річка Південний Буг, яка проходить по території Гайворонщини, Гайворонська гідроелектростанція, яка забезпечує Гайворонщину електроенергією, стадіон "Прибужець", який неодноразово приймав спортивні змагання різних рівнів, і найцікавіше на мою думку, легендарне чудо – це Іванкова криниця, яка знаходиться в селі Котовка і це ще не всі чудеса, які знаходяться в Гайворонському районі.
    Звернемося до самого міста. Місто Гайворон розташоване на лівому березі річки Південний Буг за 245 кілометрів на захід від обласного центру. Утворилося від злиття трьох сіл – Гайворона, Струнькова, Ташлика. Поблизу міста виявлене поселення трипільської і черняхівської культур. В 1960-61 роках досліджено Гайворонське поселення VI-VII ст. , яке вважається одним із центрів чорної металургії слов’ян. Виявлено 25 залізоплавильних печей, залишки на пів землянкового житла, виробничий інвентар, прикраси, побутові речі, кераміку тощо. У ХІХ і поч. ХХ ст. Гайворон, Струньків і Ташлик входили до складу Гайсинського повіту Подільської губернії. Але це ще не все, цікавою є і назва міста.
    Існують такі версії походження назви міста. Перша. Слово Гайворон складається з двох коренів гай і ворон. Маючи старослов’янське походження, гай означає бережись, а вор –розуміється як злодій, загарбник, чужинець з поганими намірами. Отже, Гайворон –це бережись непроханих пришельців.
    Друга версія. Гайворон знаходиться на межі лісостепової степової зон, де багато лісків, які називають гаями. У них гніздяться птахи і, зокрема, ворони. Із словосполучення гай і ворон могла виникнути назва населеного пункту.
    Третя версія. На Прибужжі водяться птахи граки. Іх ще називають гайворонами. Можливо, від цієї назви і пішла назва поселення. Саме в такому місті з такою цікавою назвою проживає понад 16 тисяч людей. А в районі понад 43 тисячі 573 особи.
    Що ж, знаючи історію нашого краю і назви міста, можна звернутися до легенд краю, а саме до легенди про Іванкову криницю. Іванкова криниця знаходиться у селі Котовка Гайворонського району, вважається гідрологічною пам’яткою району та чудом Гайворонщини. За хімічним складом у воді з Іванкового джерела є солі натрію, калію, кальцію та магнію.
    Співець Гайворонського Прибужжя О. Білятинський присвятив Іванковій криниці такі слова:

Іванкова криниця!
Дай води напиться!
Цілющої, живильної,
Від якої стають всі сильними.
Від якої незрячі
Починають світ бачить.
Я до тебе поспішаю,
Мій далекий рідний краю.
Утоплю в криниці спрагу,
Наберуся тут наснаги.
Ти даєш здоров’я, сили
І малим, і юним, й сивим.
Ти частина неба й сонця,
Ти виводиш навіть стронцій.
Низько я тобі вклонюсь,
Джерельце у ріднім краї.

Саме такими словами описав О. Білятинський Іванкову криницю.

    Іванкова криниця –місце, овіяне легендами, міфами, що здавна живуть у народі. І ось одна з легенд про джерельце. Цілющі властивості води з джерела наповнювали силою, міццю та здоров’ям казкового велетня Івана, який покохав молоду панночку-дочку господаря. Дівчина мала невиліковну, на той час хворобу очей. Через що життя її було повне страждань. Єдиною втіхою для неї були прогулянки з Іванком, який водив її до цілющого джерела.
    Вмиваючись кожного дня чудодійною водою, дівчина відчула, як хвороба відступала. І нарешті панночка зцілилась повністю.
    Саме така легенда зустрічає відвідувачів при вході на територію джерела. Але є й інша версія, схожа до попередньої, про Іванкову криницю. Колись дуже давно такий собі Іванко - пастух викопав криницю. До неї постійно приходила панська донька, закохана у хлопця. У цієї дівчини були проблеми із зором. Але згодом вона вилікувалася завдяки щоденному вмиванню очей водою з кринички. Існує ще одна легенда, за якою криницю викопав легендарний Іван Сірко. Як би там не було, у дивовижності й цілющості цієї води немає сумнівів. Але йшли роки, і людям постійно кортіло дізнатись, звідки ж у води така цілюща сила?
    На сьогоднішній день поясненням цього є виявлена науковцями наявність у воді срібла, про корисні властивості якого добре відомо всім. А постійна черга до Іванкової криниці сьогодні лише є яскравим підтвердженням до усього вище сказаного. Саме такі легенди живуть у народі про Іванкову криницю. У 2003 році джерельце було освячене єпископом Кіровоградським і Олександрійським Пантелеймоном. Біля неї вже побудована капличка, а незабаром, обіцяють, там з’явиться і церква. Проходячи повз арку до джерельця, можна помітити свідоцтво, яке вказує на освячення джерела та занесення його до числа паломницьких місць єпархії.
    Ось такі легенди має Гайворонський район, які передає з покоління в покоління і гордиться ними. Завітайте до Іванкової кринички і будьте здорові!

Список використаної літератури:
1. Павличук О., Комірний О. Гайворонщина – перлина Подільського краю. -Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 2004.-160с.
2. Скарби Прибужжя(За загальною редакцією Н. Земнорій).-Київ, 2004.-101с.