Легенда про с.Вікнина

робота учениці 9 класу
Вікнинської ЗОШ
Антонюк Аліни

Б’є джерело , б’є споконвічно,
З вікна в землі, в моїм краю.
У Вікнині – селі незвичнім –
Зустрів я доленьку свою
Щире село – окрай Подолу,
У Вікнині – у світ вікно...
(М. Джулинський)

    Вікнина! Ви чуєте, як це прекрасно учить! Вікнина – це моя мала батьківщина, де я вперше почула мамину колискову, пізнала перші радощі й перші сльози, перші перемоги й поразки... не любити цю землю, людей, що живуть на ній неможливо!
    Розповідають, що свою назву моє село отримало таким чином. Перші поселенці запримітили джерело. Що разом з водою виносило на поверхню пісок. І вирішили вони на цьому місці облаштувати криницю. Розкопали джерело на глибину до двох метрів, побачили великий камінь, із отвору якого сильно струменіла вода. Той, хто керував роботою копачів вигукнув: „Оце, братці, вікно!” Інші, що були тут, повторили: „Еге, вікно!” „Ну то нехай же і наше село буде Вікнина!”
    Відома істина: людина може значно довше прожити без їжі, ніж без води. Так ковток прозорої, джерельної води, із нашої Вікнянки, зцілює спраглих мандрівників, поновлює сили стомленим хліборобам спекотливі жнив’яні днини, дарує радість пастухам.
    Розповідають старожили, що вода в нашій криниці – цілюща, багатьом людям допомогла здолати недугу.
    Мені дуже цікаво дізнатись щось нове з історії мого рідного села, і я прислухаюсь до розповіді людей старшого покоління.
    Ось що цікавого дізналась з розповіді Байди Лідії Дементіївни, в свою чергу все це вона чула від свого дідуся. Є ще в нашому селі дуже цікава історія однієї криниці. ЇЇ називають Кам’яною. Вона дуже глибока і багато джерельна. Вода в ній цілюща. Назву свою вона отримала ще за панування поміщика Єжова. Люди казали, що ця криниця бездонна, і багато необережних поплатились життям. Навіть пара волів з возом потонули в ній, а підводна течія затягнула їх кудись під землю. Страшно чути такі історії. І ось після таких страшних випадків, поміщик Єжов розпорядився своїм робітникам вимостити цю криницю каменем і покласти від криниці до поміщицької садиби кам’яну дорогу. Ця криниця і донині в хорошому стані, багато людей беруть у неї воду, її вважають цілющою.