Легенда про с. Соломія

робота
учениці 9 класу
Соломіївської ЗОШ
Мірончевої Олени

    Мабуть не знайдеться на Кіровоградщині село, яке б збуджувало цікавість тих хто вперше тут побував. Інтригують залишки старовини а ще більше загадкова назва «Соломія »
    Село розташоване на річці Південний Буг. Красиве село із своїми чепурними будиночками, огородженими плитами з бузького каміння і вузькими мощеними тим же камінням вулицями з розкішними деревами. А найбільше звичайно могутнім Бугом, старезним діючим водяним млином і знаменитими порогами, що виступають неподалік млина.
    За переказами назва населеного пункту походить від імені дружини Солгутівського поміщика графа Мошинського - СОЛОМІЇ.
    Соломія була позашлюбною донькою графа Фелікса Потоцького, Граф Потоцький , генерал артилерії, дружив з полководцем Суворовим який побував у нашому обласному центрі, тодішньому Єлисаветграді.
    Потоцький, 42- річний батько одинадцяти дітей побачив Софію і закохався в неї, але вона вже була дружиною Йосипа Вітта, Кам'янець-Подільського коменданта і матір'ю двох синів. Нова дружина Потоцького Юзефіна, поскаржилась цариці Катерині II на свою суперницю. Імператриця своїм іменним указом засудила Софію до ув'язнення в монастир. Та хитра гречанка вчасно втекла за кордон. Слідом за нею поїхав і Потоцький. На той час граф вже видав заміж 5 своїх дочок. Хоча Соломія й була позашлюбною дочкою графа, але виховувалася разом з його дітьми. Вона незлюбила свою мачуху Софію, яка була майже її ровесницею і між ними часто виникали сварки. Фелікс хоч і розгнівався на свою позашлюбну дочку за те, що вона відмовилася вийти заміж за його друга, але він її все ж таки любив.
    Граф не став її силувати, бо знав , що ще підлітком Соломія була закохана в капітана інженера артилерії Леона де Метцеля, майбутнього творця Софіївського парку. Цей чоловік відзначався вродою , освідченістю і культурою. Мабуть він був не байдужим до дівчини , але вже встиг одружитися. Очевидно Потоцький поставився з повагою до дочки, вирядивши її в невеликий маєток, який став називатися її іменем. Маєток знаходився у верхній частині села. Його площа займала три гектари землі. Тут був і великий сад і ставок і різні панські побудови. Графиня проживала одиноко в своєму маєтку, тож заснувала село за зразком міста. Тому вулиці в селі рівні, прямі, немов міські квартали. Вона заселила село селянами кріпаками в основному з навколишніх сіл.
    Фелікс Потоцький помер на 54 році життя, а Соломія до цього вже сім років жила самотньо в селі. Коли вона довідалась про трагічну смерть Леона де Метцеля вона в тридцятирічному віці вийшла заміж за Солгутівського поміщика Машинського, який давно домагався її руки.
    До цього часу село має назву СОЛОМІЯ. Йому присвячено багато пісень складено чимало віршів.
    Місцевий вчитель музики Рудь М.Г. написав слова й музику до пісні

« Графиня Соломія »

Графиня Соломія
Красиве село тай
Над річкою Буг
В зелені все потопає
куди не глянеш
Дарує навкруг
І кращого в світі немає

ПРИСПІВ:
Графиня Соломія
Залишила своє ім’я
Залишила своє ім’я
Графиня Соломія

Тут навіть лелеки
В’ють гнізда свої
І лебеді плавають важно
Співають пісні
Чарівні солов’ї
кінця цьому раю немає

ПРИСПІВ:

І люди привітні
У цьому селі
Усі один одного знають
У праці завзяті
Дорослі й малі
Привітно гостей
Всіх приймають


Використана література:
Фешук П.П. „Нариси з історії села Соломії”, 2001, розповіді старожилів