Сергій Васильович Цвігун

    Сергій Васильович ЦВІГУН народився 27 листопада 1961 року в селі Котовці Гайворонського району у сім`ї службовця. Закінчив восьмирічну школу у рідному селі та Гайворонський машинобудівний технікум. Працював художником оформлювачем у Гайворонській залізничній лікарні, в Гайворонській централізованій бібліотечній системі.
Опанував мистецтво жостковського розпису, а також створив власну, авторську техніку розпису на металі та дереві...
Виставляв свої твори у районному Будинку культури, на обласній виставці "Регіони Кіровоградщини пропонують", в Уманському художньому салоні Черкаської області.

У ЙОГО МАЛЮНКАХ - СЕРЦЕ УКРАЇНИ

    - Наша Котовка багата на творчих людей, - розповідає сільський голова Володимир Гречка. - Займаються хто різьбярством, хто карбуванням, вишиванням, ліпленням, розписом. На день села, на свято незалежності України кожен виставляє свої кращі роботи, щоб інші могли полюбуватися, порадіти, подивуватися мистецтву своїх сусідів, товаришів по роботі, знайомих. А ось персональну виставку нашого односельця в Гайвороні організовано вперше. І нам приємно, що вона, за розповідями городян, здобула велику популярність, викликає в них справжнє захоплення.
    У селі недарма вважають, що Сергієві найкраще вдаються великодні писанки. Тому односельці в передсвяткові дні нерідко заходять до Цвігунів, щоб повчитися розпису в майстра. На писанках, представлених на районній виставці, сорокарічний майстер зобразив лики багатьох святих. Вималював настільки чітко і яскраво, що їх упізнають і дорослі відвідувачі, і підлітки, і діти.
     Квітами розписав Цвігуп металеві та пластикові таці, кухонні дощечки, дерев`яні скриньки, ложки і ложечки.
     Більшість із цих виробів виготовив сам. Інші побутові речі теж прикрасив польовими маками та волошками, трояндами, лісовими дзвіночками.
     А сам Сергій розповідає, що йому просто приємно працювати, коли річ гарна, яскрава.
    - І звідки воно н нього взялося?! - дивується мати Тетяна Семенівна. У нашій родині ніхто мистецтвом не захоплювався. Батько, тобто мій чоловік, був міліціонером, ще один мій син теж правоохоронець. Та й Сергій, коли працював на Гайворонському заводі "Актан", теж художньою справою не займався.
    - Побував я в Росії, дуже тужив за рідним селом, за Україною, - розповідає Сергій.- Отоді й закортіло вперше відтворювати на речах все, що є мені рідним, чим багата наша земля.
    Свою виставку Сергій назвав так: "У моїх малюнках-візерунках Вкраїни серце б`ється лунко." Дійсно, серце справжнього сина Вітчизни завжди вихлюпне назовні свою щиру любов. І немає різниці в чому. Головне, щоб добро випромінювати.