Історя Заваллівської б/ф № 10
Рідний дім бережім – серця нашого храм”.
Євгенія Собко.
В краю, де верби кучеряві, на лівому березі Південного Бугу, східному Поділлі розташувалась мальовниче селище Завалля. Окрасою якого є його вулиці, що потопають в зелені, багаті вишнями та яблунями сади, ошатні будівлі. А найбільше прикрашають цей неповторний куточок землі роботящі та талановиті люди.
Завалля належить до найдревніших населених пунктів не тільки нашого Прибузького краю, а й Поділля. Є відомості що існувало воно у далекому 1462 році, перебувало у складі Великого Князівства Литовського, коли тут володарювали князі Коріатовичі. У 1959 році після Люблінської унії, коли Польща і Литва об’єднались в єдину державу – Річ Посполиту, Завалля увійшло до складу Брацлавського воєводства. Селом, його людьми, землями заволодів граф Потоцький.
Вперше короткий опис історії Завалля зробив О. Сіцинський у своїй книзі " Труды Подольського епархиального историко-статистического комитета”, що була видрукована 100 років тому.
В 1880 році священник Даманицький в селі відкрив церковно-парафіяльну школу.
Не обминули Завалля буремні події ХХ століття. У 1921-1924 роках вперше проведено дослідження залягання графітової руди біля Завалля. Було визнано за доцільне розпочати тут промислові розробки і у 1924 році закладено фундамент збагачувальної фабрики, а в 1934 одержали перший графіт.
Мирну працю заваллівців перервав віроломний напад на Радянський Союз фашистської Німеччини. Окупувавши Завалля в 1941 році, гітлерівці перетворили територію підприємства на концтабір. За роки окупації було розстріляно 10 чоловік. 50 юнаків і дівчат вороги відправили на аторжні роботи до Німеччини. Відступаючи, фашисти зруйнували виробниче приміщення заводу і житлові будинки. Загальна сума збитків становила 21 мільйон 657000 карбованців. Майже 600 жителів Завалля воювали на фронтах Великої Вітчизняної війни. За неповними даними загинуло на фронтах і пропали безвісти 190 односельчан.
Вранці 14 березня 1944 року інженерно-саперна бригада під командуванням Є.П.Давидовича звільнила населений пункт від окупантів. По війні у селищі збудовано два пам’ятники - 6 розстріляним жителям і загиблим воїнам.
Важко давалась відбудова зруйнованого господарства і лише у квітні 1948 року комбінат було відновлено.
У 1957 році населеному пункту надано статус селища міського типу.
На початку 1960 років швидкими темпами розвивались культурно-освітні заклади. В життя і побут трудящих міцно увійшла книга. Тут працювали селища, технічна, профспілкова та пришкільна бібліотеки з загальним книжковим фондом більше 48000 книг, брошур та журналів. За даними анкетного опитування , проведеного у 1966 році, 80 процентів сімей мали власні бібліотеки з кількістю 100 і більше книг. Заваллівці передплачували більше 6000 газет та журналів.
Велику роль у житті Завалля відіграє орган місцевої влади – селищна Рада, до складу якої обираються депутати. В своїй діяльності вона охоплює всі сторони життя : питання культури, освіти, соціального забезпечення, здоров’я, соціального благоустрою.
Нині на території селищної ради функціонують ВАТ "Заваллівський графітовий комбінат”, ТОВ "Сплайн”, КВТП "Колос”, розташоване приватно-орендне сільськогосподарське підприємство "Вікторія” та інші. Є школа-інтернат, в якій навчається 216 учнів, загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, в якій навчаються 480 учнів, школа естетичного виховання 94 учня, дитячий садок "Берізка”.
За відомостями старих людей в повоєнні роки дбали не тільки про соціальну сферу, а й про культуру. В 1948 році в селищі вже була бібліотека. На той час вона знаходилась в старій хатині. Кошти на придбання літератури виділяла селищна рада. Також книги зносили односельці. На той час бібліотека співпрацювала зі школою, будинком культури. Першим бібліотекарем була Світлана Сергіївна і пропрацювала вона до 1959 року, а потім виїхала з селища. На її місце було призначено за направленням Олександрійського культосвітнього технікуму Гупалюк Лідію Миколаївну, яка працювала в бібліотеці більше 35 років. Фонд бібліотеки на той час нараховував близько 2 тисяч примірників. Ним користувались 150 читачів. Заробітна плата бібліотекаря становила 38 карбованців. Завдяки працьовитості і наполегливості Ліди Миколаївни бібліотека стала культурним центром селища. Вона була активним агітатором та пропагандистом. Велика робота проводилась по пропоганді книги. На той час були популярними такі форми роботи : книгоношення, пункти видачі на молочнотоварній фермі та тракторній бригаді, виставки-перегляди. До кожного читача бібліотекар знаходила індивідуальний підхід та задовольняла попит на книги та інформацію.
На початку 1970 року зносять хату, в якій знаходилась бібліотека і виділяють приміщення в Палаці культури. В цьому ж році відкривають дитяче відділення. В ньому працює Зайцева Галина Федорівна з 16.10.1970 по 09.07.1975 року. Заробітну платню отримували в Гайвороні. Відбирати літературу для дитячого відділення бібліотекар їздила в Кіровоградську обласну дитячу бібліотеку. Особливою популярністю користувались бібліотечні уроки, випускались листівки-блискавки, списки нових надходжень, календарі знаменних і пам’ятних дат. У маленькому дитячому відділенні завжди було багато дітей.
В 1975 році прийшла працювати в дитяче відділення Яринко? Валентина Михайлівна і пропрацювала до 1989 року.
В сімдесятих роках комплектування бібліотеки відбувалось через біблколектор. Бібліотекарі відбирали книги, а потім їх одержували через поштові відділення. Надходження були універсального характеру : суспільно-політична, художня, галузева та дитяча література. В бібліотеці проводились цікаві масові заходи. : читацькі конференції, дитячі ранки, обговорення книг, бесіди, вікторини, влаштовувались книжкові виставки.Так в 1969 році бібліотека залучила до читання 862 читача, в тому числі 316 дітей. Було видано 15056 примірників книг, газет та журналів. Працював пункт видачі на тваринницькій фермі і пересувка в клубі відділку "Радсело”.
В вересні 1977 року всі бібліотеки Гайворонського району було централізовано в єдину систему із єдиним фінансовим і методичним забезпеченням, Заваллівська селищна бібліотека стала однією з філій централізованої бібліотечної системи під номером 10.За період централізації фонди бібліотеки складали близько 15000 примірників книг. Книги надходили централізовано через відділ комплектування районної бібліотеки. Комплектування було плановим, відповідало культурно-економічному профілю селища. В бібліотеці появились нові меблі та технічні засоби. Проводилась робота по збереженню книжкового фонду. Велика увага приділялась роботі з дітьми.
В 1981 році в дитяче відділення Заваллівської бібліотеки прийшла працювати Пахович Наталія Андріївна. Вона заочно закінчила бібліотечне відділення Олександрійського культосвітнього училища і залишилась працювати в бібліотеці по сьогоднішній день.
На базі бібліотеки-філії проводились районні семінари бібліотечних працівників. Бібліотека була однією з кращих в районі, обслуговувала 1500 читачів дорослих і дітей.
В 1982 році зав.бібліотекою Гупалюк Л.М. було нагороджено похвальною грамотою за кращу постановку культосвітньої роботи.
В 1984 році її нагороджено медаллю "Ветеран праці” за невтомну багаторічну діяльність на бібліотечній ниві, трудовий вклад у гармонійне виховання підростаючого покоління і вагомий внесок в духовну скарбницю радянської культури. В бібліотеці працювали гуртки "Господарочка” /керівник Гупалюк Л.М/ та "Юні друзі кнги” /керівник Пахович Н.А./. Для читачів проводились диспути, обговорення книг. прем’єри книг, зустрічі з ветеранами війни, людьми різних професій.
З 1986 по 1987 в бібліотеці в дитячому відділенні працювала Богданова Жана.
В 1996 році завідуюча Гупалюк Л.М., пропрацювавши 35 років, йде на заслужений відпочинок. З дорослими читачами працює Пахович Н.А., а в дитяче відділення призначається Грубань Валентина Василівна. В цей період починаються важкі для бібліотеки часи. Вона майже не комплектується, немає ні нових книг, ні періодичних видань, поступово перетворюється на книгосховище. В такий важкий час районна бібліотека прийшла на допомогу методичними порадами, розробками масових заходів. Економічні негаразди негативно вплинули на стан діяльності бібліотеки, це і труднощі з комплектуванням фондів, невідповідність довідкового апарату потребам користувачів, відсутність МБА. Все це дуже заважало підвищенню якісного рівня діяльності бібліотеки, негативно впливало на обслуговування читачів та надання їм інформації.
В 1997 році в зв’язку зі скороченням чисельності штату, скорочують бібліотекаря з дитячого відділення і техпрацівника. Бібліотека переведена на чотирьохгодинний робочий день. На поповнення книжкових фондів зовсім не виділялось коштів, не передплачувались періодичні видання. Та і умов для роботи бібліотекаря та користувачів у зимовий період не було.
Довгий час прийшлось бібліотеці переживати важкі часи. Бібліотечні фонди лише періодично поповнювались за рахунок книг, отриманих від читачів, взамін загублених, акції "Подаруй бібліотеці книгу”, спонсорів і платних послуг. Періодика передплачувалась селищною радою та користувачами бібліотеки.
Не залишились поза увагою і реклама бібліотеки : пам’ятки читачам, бібліотечний куточок. Фактично бібліотека залишилась єдиним культурним центром у селищі.
В 2002 році завідувати музеєм призначено Крамар А.А., яка багато років пропрацювала в дитячому секторі при будинку культури. З тих пір всю свою роботу бібліотекар координувала з нею. Проводилися експрес-фото- подорожі "Селище моє- зоря моєї долі ”, "Книга, що творила історію”, масові заходи, присвячені українській мові та багато інших.
В бібліотеці багато цікавого матеріалу, який збирають в тематичні папки "Незалежність України”, "Купальські вогні”, "Геній правди, добра, милосердя”, "Весна визволення”, "Мови чисте джерело”, "Наш край” та інші.
Бібліотека сьогодні в центрі подій селища. Велику роль в роботі відіграє публічний центр регіональної інформації. Завдяки йому бібліотека допомагає громадянам реалізувати свої конституційні права – на свободу слова, думки, доступу до інформації. Проте щоб вижити у даний час, книгозбірня має постійно доводити свою необхідність.
На щастя після виборів 2006 року в селищі прийшов до влади керівник, який розуміє значення інформації і роль бібліотеки в житті громади. І не тільки на словах, а й на ділі. За сприяння селищного голови значно покращилась робота бібліотеки.