В повоєнні роки разом з відбудовою народного господарства в селі дбали і про соціальну сферу, в тому числі і сферу культури.
        Першу бібліотеку було відкрито у 1945 році згідно рішення виконкому сільської Ради. На той час вона знаходилась в приміщенні старенької хати по вулиці Чапаєва 36. Хата була на дві половинки : в одній кімнаті – бібліотека, в другій – сільська рада. Приміщення бібліотеки було маленьким, пічне опалення і гасова лампа на столі. Місцева влада виділяла кошти на придбання літератури в книжковому магазині і на зарплатню бібліотекареві. За переказами старих людей книги також зносили жителі села, вони ж були і першими читачами.
        Перші бібліотечні працівники : Безносюк Галина Сидорівна, Лисенко Семен Савович, Маньковський Іван Миронович, Казавчинська Надія Антонівна – віддавали свої сили і уміння розвитку бібліотеки.
        Поступово бібліотека розширювалась і уже в 1948-1951 роках фонд бібліотеки ( як свідчить інвентарна книга ) налічував 2450 книг.
        У березні 1951 року прийшла працювати в бібліотеку Романюк Ніна Логівна, яка всі свої найкращі роки роботі в сільській бібліотеці на перших етапах її розвитку. На той час бібліотеку уже перевели в інше приміщення, більше і новіше, де вдалося розмістити книги на стелажах. Бібліотекар була активним учасником художньої самодіяльності.
        Культуру на селі підтримували керівники сільської Ради та місцевого колгоспу. Тому і приймала бібліотека участь у культурному житті села, намагалася стати його культурним центром.
        Разом з представниками сільської інтелегенції, бібліотекар ходила по десятихатках, була активним агітатором та пропагандистом. І по сьогоднішній день збереглися альбоми виготовлені бібліотекарем "Як вибрати самому книгу”, " Заповіти Леніна молоді”. Вона також дбала про пропаганду книги, робила все для того, щоб донести її до читача. На той час були популярними пересувки на молочнотоварних фермах, тракторних бригадах, книгоношення.
        В 1969 році бібліотека обслуговувала понад 1000 читачів, було видано 15328 примірників книг.
        Ніна Логівна намагалась знайти індивідуальний підхід до кожного читача, своєчасно задовольнити його запит, вчасно надати бібліографічну та фактографічну довідку.
        Вона проводила багато вогників, бесід, диспутів та читацьких конференцій. Для малечі була як мати, застереже від поганих вчинків, навчить поважати старших. Для юних дасть мудру пораду для життя, чи зарадить в невдалому коханні, для жінок відкривала секрети кулінарії чи домашнього господарства. Мала безцінний дар спілкування з людьми, лагідна, спокійна, виважена. Ніна Логівна – взірець толерантності і краси. І тому тягнулись люди до бібліотеки не тільки за книгами, а й часто за порадою. В її голубих очах завжди був ледь замітний смуток, світилась доброта і ніжність, ледь помітна усмішка торкалась її вуст.
        В районі серед культпрацівників користувалась великим авторитетом і повагою. Вважалась однією з кращих бібліотекарів району, була щирою подругою і колегою.
        В сімдесятих роках постало питання про будівництво нового будинку культури, бо уже була стара хата-читальня та й книжковим фондам у ній було тісно.
        В 1978 році бібліотека розмістилась у новому просторому приміщенні будинку культури на другому поверсі, де знаходиться і до цього часу. В бібліотеці завжди було багато читачів. Вміла Ніна Логівна знайти стежину до людської душі. Кожному підбере потрібну книгу, порадить почитати журнал чи газету. А хліб який вона випікала! Було, дівчата-колеги просять на семінарі : "Ніно Логівно, привезіть – но свого домашнього хліба!”. І пекла, і привозила, і пригощала своїх дівчат-бібліотекарів. Але не довго довелося працювати в новому приміщенні. Занедужала, важка хвороба здолала і згоріла, як свічка. Вона залишила світлу пам’ять в серці всіхї людей, хто спілкувався з нею.
        1 вересня 1977 року бібліотеки Гайворонського району було централізовано в єдину систему з єдиним фінансовим і методичним забезпеченням. Бандурівська бібліотека стала однією з філій централізованої бібліотечної системи зі щасливим номером 3.
        Найбільшого процвітання бібліотека досягла за роки централізації. Її фонди становили більш як 10000 книг. Книги надходили централізовано через відділ комплектування районної бібліотеки. Комплектування було плановим. В бібліотеці поміняли книжкові стелажі на нові, сучасні, було закуплено столи та стільці для читальної зали.
        Багато зусиль до розвитку бібліотечної справи на селі доклала Кулинич Галина Вікторівна, яка прийшла працювати в бібліотеку після закінчення Олександрійського культосвітнього училища у 1985 році. Очолювана нею бібліотека обслуговувала 1050 читачів і нараховувала майже 15000 примірників книжкового фонду. В бібліотеці проводилась велика робота по збереженню книжкового фонду та приділялася увага роботі з дітьми.
        Галина Вікторівна продовжувала добрі старі традиції своїх попередників і доповнила їх новими здобутками.
        Для читачів проводились конкурси, бесіди, ранки, диспути, зустрічі з ветеранами війни та праці, а сама була активним учасником драматичного гуртка та хорової капели.
        В 1986 році до штату бібліотеки було введено ще одного працівника Маліновську Галину Іванівну за фахом теж бібліотекаря.
        Негативно позначилась на роботі бібліотеки економічна криза незалежної України. Бібліотека переживала не найкращі часи. В 1992 році було скорочено одну штатну одиницю, а друга працювала лише на 0,25 згодом на 0,5 ставки. Кошти на ремонт приміщення, на поповнення книжкового фонду, на підписку періодичних видань не виділялись зовсім.
        Проте. не дивлячись на всі ці негаразди, до бібліотеки йшли люди, їм потрібна була інформація, особливо учням, вчителям та студенитам і бібліотека шукала шляхи виходу з цієї ситуації. Так було оголошено акцію " Подаруй бібліотеці книгу”, введено платні послуги. Поступово книжковий фонд став поповнюватися. З підпискою періодичних видань допомогли місцеві фермери та сільська рада.
        В бібліотеці знову стало весело і людно. Тут проводяться цікаві масові заходи, на які всі йдуть з задоволенням і радістю. Збираються і зберігаються матеріали про людей села "Люди і справи нашого села”. Відроджується і народна минувшина села, збираються старовинні реліквії, для того щоб ознайомити підростаюче покоління , прищепити любов до рідного краю.
        Бібліотека сьогодні в центрі подій на селі. Велику роль в роботі відіграє публічний центр регіональної інформації.
        Книжковий фонд налічує 12596 примірників книг та періодичних видань. Читанням охоплено 550 читачів, книговидача становить 11000.
        Все це плоди наполегливої праці бібліотекаря Галини Іванівни Маліновської.