Микола Сарахан

    Микола Микитович Сарахан .народився 15 вересня 1942 року в с. Чемерполі. Закінчив середню школу в сусідньому селі Сабатинівці, працював у колгоспі обліковцем тракторної бригади і очолював комсомольську організацію.
    З дитинства мріяв стати журналістом, тож поїхав до Києва вступати до держуніверситету імені Т. Г. Шевченка. Однак перша спроба була невдалою - не пройшов за конкурсом. Протягом року працював робітником, потім вступив до київського медучилища № 2. Отримав спеціальність "фельдшер", служив в армії, а після служби кілька років працював завідуючим ФАПом у селі Лісова Лисіївка на Вінниччині.
    У 30 років здійснив свою мрію - здобув вищу освіту і став журналістом. Довгий час працює у Калинівській районній газеті. Поезія - його друге покликання. Плідно працює в жанрі сатири і гумору. Має дві збірки: "Тимчасова секретарка" (2002 р.) та "Чемерпільська відьма" (2004 р.). Член Національної спілки письменників, лауреат премії імені Степана Руданського.

Бджола і Муха
Коли яблуня весною
Буйно розцвіла,
Прилетіли, на цвіт сіли
Муха і Бджола.
Повели вони розмову
В той час про нектар
І про тих, хто споживає
Такий божий дар.
Почала куслива
Муха Ганьбити Осу:
- Ця панянка білі ніжки
Не вмочить в росу!
Ледащиця! Навіть крильцем вона не махне.
Бджола каже: - Гей ти, Мухо,
Послухай мене.
Бачу я, що ти вже дуже
Охоча до чвар,
А сама чомусь не вмієш
Збирати нектар.
І не мочиш свої ніжки
В холодній росі.
То чому ж ти докоряєш
Ледачій Осі?

* * *
Є порада дуже добра,
Мухо, то для тебе:
Якщо когось ганьбиш й гудиш,
То поглянь на себе.
Є серед нас скрізь і всюди
Мухи отакі:
І ліниві, і кусливі,
Та й дуже бридкі.


Небезпечні ліки
Баба Ганна в райаптеці
Пігулки купляє.
- А чи ж є у вас рецепт?
Фармацевт питає.
- Не нагадуйте про нього!
Зітхнула бабуся. -
Взяла ліки, та, їй-богу,
Вживати боюся.
Цілий тиждень я їх пила,
Як боліли зуби,
І вже думала, що вріжу
На Покрову дуба.
І синенький папірець
З кишені дістала.
- Гляньте, пане, десять гривень
Я за них віддала.
- А щоб ви були, бабусю,
Все життя здорові,
Ці ж таблетки ваш ветлікар
Виписав корові.


Непорозуміння на базарі
Стоїть дядько, а Параска
В нього мед купляє:
- Мені липовий, будь-ласка,
Інший не вживаю.
Дядько швидко витяг банку
З кошика літрову:
- Ось вам липовий, панянко,
Свіжий, чесне слово!
Через тиждень дядька стріла
Знов ця молодиця
І від злості аж кипіла:
- Дать би вам по пиці!
То не мед, що ви продали,
А юшка жовтенька,
І лише чут-чуть, щоб знали,
Вона солоденька.
Я закон такий знайду,
Щоб вас покарали,
Щоби ви таку бурду
Більш не продавали!
Дядько каже:- Пані мила,
Будьмо пунктуальні:
Ви ж просили мед липовий,
А не натуральний.


Після весілля
Як весілля відгуляли,
У пізню годину
Андрій в спальні не впізнав
Молоду дружину.
Стала руда, ніби кішка,
Коротенькі вії.
Лице сіре, навіть зуби
Десь ділись в Софії.
- Що ж це сталося з тобою,
Моя люба пташко?
Я у відчаї від цього,
І на душі важко!
- Не хвилюйся, чоловіче,-
Сміється Софія. -
Я тепер твоя навіки,
Мій любий Андрію!
Вночі зуби я знімаю,
Вони мокнуть в склянці.
Пофарбуюсь і одіну
Свій парик уранці.

* * *
Щоб не були, женихи,
Й ви в такому диві,
Придивляйтесь до дівчат -
А чи не фальшиві?


Інтерв'ю
Кореспондент запитує
Слюсаря Федота:
- Як проводите дозвілля
Ви після роботи?
- Як приходить кум до мене,
Або я до нього,
П'єм по чарці і частенько
Граєм в підкидного.
- Вибачаюсь, так проводять
Дозвілля ханиги.
Може граєте у шахи,
Читаєте книги?
- Тоді так. Я йду до кума,
Ми книги читаєм,
А коли їх прочитали, То у шахи граєм.
- Будьте добрі, розкажіть
Які дальші дії?
- Ми здаємо палітурки
В магазині "Мрія".
За ці гроші знову книги
Дешевші купляєм,
На травичці посідаєм
І знову читаєм.
Скажу правду, надоїло
Мені в шахи грати.
Голова тріщить у мене
Від кумових матів...