|
Микола Сарахан Микола Микитович Сарахан .народився 15 вересня 1942 року в с. Чемерполі. Закінчив середню школу в сусідньому селі Сабатинівці, працював у колгоспі обліковцем тракторної бригади і очолював комсомольську організацію. З дитинства мріяв стати журналістом, тож поїхав до Києва вступати до держуніверситету імені Т. Г. Шевченка. Однак перша спроба була невдалою - не пройшов за конкурсом. Протягом року працював робітником, потім вступив до київського медучилища № 2. Отримав спеціальність "фельдшер", служив в армії, а після служби кілька років працював завідуючим ФАПом у селі Лісова Лисіївка на Вінниччині. У 30 років здійснив свою мрію - здобув вищу освіту і став журналістом. Довгий час працює у Калинівській районній газеті. Поезія - його друге покликання. Плідно працює в жанрі сатири і гумору. Має дві збірки: "Тимчасова секретарка" (2002 р.) та "Чемерпільська відьма" (2004 р.). Член Національної спілки письменників, лауреат премії імені Степана Руданського. Бджола і Муха Коли яблуня весною Буйно розцвіла, Прилетіли, на цвіт сіли Муха і Бджола. Повели вони розмову В той час про нектар І про тих, хто споживає Такий божий дар. Почала куслива Муха Ганьбити Осу: - Ця панянка білі ніжки Не вмочить в росу! Ледащиця! Навіть крильцем вона не махне. Бджола каже: - Гей ти, Мухо, Послухай мене. Бачу я, що ти вже дуже Охоча до чвар, А сама чомусь не вмієш Збирати нектар. І не мочиш свої ніжки В холодній росі. То чому ж ти докоряєш Ледачій Осі?
* * * Є порада дуже добра, Мухо, то для тебе: Якщо когось ганьбиш й гудиш, То поглянь на себе. Є серед нас скрізь і всюди Мухи отакі: І ліниві, і кусливі, Та й дуже бридкі.
Небезпечні ліки Баба Ганна в райаптеці Пігулки купляє. - А чи ж є у вас рецепт? Фармацевт питає. - Не нагадуйте про нього! Зітхнула бабуся. - Взяла ліки, та, їй-богу, Вживати боюся. Цілий тиждень я їх пила, Як боліли зуби, І вже думала, що вріжу На Покрову дуба. І синенький папірець З кишені дістала. - Гляньте, пане, десять гривень Я за них віддала. - А щоб ви були, бабусю, Все життя здорові, Ці ж таблетки ваш ветлікар Виписав корові.
Непорозуміння на базарі Стоїть дядько, а Параска В нього мед купляє: - Мені липовий, будь-ласка, Інший не вживаю. Дядько швидко витяг банку З кошика літрову: - Ось вам липовий, панянко, Свіжий, чесне слово! Через тиждень дядька стріла Знов ця молодиця І від злості аж кипіла: - Дать би вам по пиці! То не мед, що ви продали, А юшка жовтенька, І лише чут-чуть, щоб знали, Вона солоденька. Я закон такий знайду, Щоб вас покарали, Щоби ви таку бурду Більш не продавали! Дядько каже:- Пані мила, Будьмо пунктуальні: Ви ж просили мед липовий, А не натуральний.
Після весілля Як весілля відгуляли, У пізню годину Андрій в спальні не впізнав Молоду дружину. Стала руда, ніби кішка, Коротенькі вії. Лице сіре, навіть зуби Десь ділись в Софії. - Що ж це сталося з тобою, Моя люба пташко? Я у відчаї від цього, І на душі важко! - Не хвилюйся, чоловіче,- Сміється Софія. - Я тепер твоя навіки, Мій любий Андрію! Вночі зуби я знімаю, Вони мокнуть в склянці. Пофарбуюсь і одіну Свій парик уранці.
* * * Щоб не були, женихи, Й ви в такому диві, Придивляйтесь до дівчат - А чи не фальшиві?
Інтерв'ю Кореспондент запитує Слюсаря Федота: - Як проводите дозвілля Ви після роботи? - Як приходить кум до мене, Або я до нього, П'єм по чарці і частенько Граєм в підкидного. - Вибачаюсь, так проводять Дозвілля ханиги. Може граєте у шахи, Читаєте книги? - Тоді так. Я йду до кума, Ми книги читаєм, А коли їх прочитали, То у шахи граєм. - Будьте добрі, розкажіть Які дальші дії? - Ми здаємо палітурки В магазині "Мрія". За ці гроші знову книги Дешевші купляєм, На травичці посідаєм І знову читаєм. Скажу правду, надоїло Мені в шахи грати. Голова тріщить у мене Від кумових матів...
|
|