Ще в 1920 – 1921 роках в усіх селах Хащуватської волості ( так називався наш Гайворонський район ) організовувались хати-читальні, клуби-читальні.
В 1922 році на добровільні пожертви була зібрана і організована волосна бібліотека.
В 1934 році при реорганізації волості в район бібліотека стала районною. Режим роботи був встановлений із урахуванням потреб читачів. Бібліотека працювала з 9 до 18 години. Штат бібліотеки налічував 3 працівники : зав. бібліотекою та 2 бібліотекарі. Бібліотека знаходилась по вулиці Воровського, 3 (бувше приміщення райкому партії ) і займала 3 кімнати площею 70 кв. м.
Саме в ці роки у книгозбірні велися активні пошуки різних форм і методів роботи з читачами. Розпочалося планове впровадження керівництва читанням, організовувалися обговорення книг, бесіди, політінформації, вікторини, художні читки, читацькі конференції, вечори художньої самодіяльності, працювали різні гуртки, велася довідкова робота.
В період Великої Вітчизняної війни бібліотеку було закрито і все розграблено.
Після звільнення міста від окупантів влітку 1944 року актив любителів книг розпочав збирати літературу у населення і вже у 1945 році бібліотека знову розпочала свою діяльність.
Невеличкий колектив з трьох чоловік : зав. бібліотекою, бібліотекар і методист у важких умовах воєнного лихоліття почав роботу з упорядкування приміщення, формування бібліотечного фонду, обслуговування читачів.
Завідувала бібліотекою Козак Марія Антонівна. В 1950 році вона одружилася і носила прізвище Світліцька. Майже все своє життя пов’язала з бібліотекою. Маючи вищу освіту, плідно працювала на бібліотечній ниві. Набутий професійний досвід, організаторський хист 20 років щедро віддавала бібліотечній справі.
Найважливішим та вирішальним в бібліотечній діяльності був період 1950-1970 років. Саме в цей час закладалися підвалини сучасної інформаційної, виховної, культурно-освітньої роботи.
З 1 серпня 1961 року в штат бібліотеки вводиться посада зав. читальним залом, на яку призначається молодий бібліотекар, який щойно закінчив з відзнакою Олександрійське культурно-освітнє училище Омелінська Галина Михайлівна. На той час велика увага приділялася масовій краєзнавчій роботі. Тому перший свій захід вона провела у клубі залізничників. Це був усний журнал „Рідне місто моє”. Він тривав чотири години і пройшов дуже вдало. Мабуть з того часу і завоювала Галина Михайлівна авторитет серед читачів бібліотеки і жителів міста.
В 1962 році вона одружилася і стала носити прізвище Дробен.
1 червня 1965 року Галину Михайлівну призначено завідуючою районною бібліотекою. Це була сама молода завідуюча в області. Вона пропрацювала до 1 червня 1997 року. Саме на цій посаді повною мірою проявились її організаторські здібності.
На той час приміщення бібліотеки вже вичерпало свої площі, і за ініціативи директора Дробен Г.М. та фінансової підтримки тодішнього голови райвиконкому Оковитого І.В. почалося зведення нової будівлі бібліотеки.
У квітні 1974 року на розі вулиць Леніна і Фестивальної поблизу п’ятої середньої школи, виросло нове одноповерхове приміщення районної бібліотеки для дорослих.
В світлих, просторих кімнатах було установлено нові зручні стелажі для книг і періодичних видань, для бібліотеки придбано нові меблі. Радував відвідувачів і читальний зал бібліотеки, де можна було почитати цікаву книгу, підготовитись до занять, переглянути газети і журнали.
В цей час штат бібліотеки уже нараховував 6 чоловік : зав.бібліотекою, методист, зав.абонементом, зав.читальним залом, бібліотекар, техпрацівник.
Коли над містом опускався вечір , на вулицях було порожньо, проте особливо людно було в бібліотеці. Біля стола видачі черга. Виникали суперечки з приводу прочитанного. Палкі прихильники книги обмінювалися думками.
Жителі міста гарно подружили з книгою. Вона займала провідне місце у підвищенні культурного рівня людей. Тому бібліотекарі та активісти, які їм допомагали, приділяли велику увагу спрямуванню їх читання, керівництву ним. Тут добре розуміли, що основою організації керівництва читанням є вивчення інтересів відвідувачів. Тільки знаючи ці інтереси і запити можна надавати змістовну індивідуальну допомогу в самоосвіті, організовувати масові заходи по пропаганді книги, правильно комплектувати фонд. Не випадково вивчення читацьких інтересів гайворонські книголюби зробили базою всієї своєї роботи. Багатий матеріал щодо цього давало їм безпосереднє спілкування з людьми на виробництві та в побуті.
Вивчення читацьких інтересів часто починалося із першої зустрічі з відвідувачем. Під час запису бібліотекар з’ясовував чим цікавиться читач, де вчиться, чи має власні книги, які газети і журнали передплачує, про що любить читати. Новачка знайомили з роботою бібліотеки, книжковим фондом, каталогами, творами, правилами користування бібліотекою. Велика увага приділялася вибору першої книги. Вона мала зацікавити читача і привабити його до бібліотеки .
Щоб краще вивчити інтереси і запити працюючої молоді, яка потребувала особливої уваги, розповсюдили спеціальну анкету. Відповіді одержали від 40 чоловік. В основному це була 18-20-річна молодь, яка працювала в місті. Дані анкет показали, що у цих читачів багато спільних інтересів. Наприклад, на запитання з якою метою читають юнаки і дівчата, майже всі відповіли "Хочу більше знати". Вони любили читати твори радянських письменників. Улюбленими письменниками більшість називали М.Шолохова, Б.Полевого, О.Гончара, В.Катаєва, М.Островського, О.Фадєєва.
Молодь цікавилася літературою з питань фізкультури і спорту, охоче читала молодіжні газети та журнали. Значно менше позитивних відповідей одержали на запитання „Чи читаєте літературу за своїм фахом ?”. В кожній анкеті на запитання "Чи потрібна допомога бібліотекаря у виборі книг і в роботі з ними ?” дана відповідь „ Так, потрібна ”.
Відомості зібрані з допомогою анкет змусили бібліотекарів замислитися над багатьма питаннями.
Щоб краще та ефективніше задовольнити запити , велася "Картотека читацьких інтересів ”.
Як переконувала практика, тривалі спостереження не можна обмежувати тільки записами на звороті читацького формуляра. Цю роботу підкріплювали іншими формами такими, як „Щоденник бібліотекаря”. Кілька років бібліотекарі день у день вели його, фіксуючи роботу з окремими читачами, її результати. До щоденника записувались відомості про читача, проведені з ним бесіди, думки про його індивідуальні нахили, інтереси, погляди на життя. Поряд записувалися заходи, які планувалось в майбутньому провести з даним читачем.
Згідно рекомендації головного бібліографа Державної бібліотеки СРСР імені В.І.Леніна М.Добриніної з 1967 року було вирішено замість щоденника вести індивідуальні картотеки читання.
У роботі по керівництву читанням бібліотека не обмежувалась пробудженням у читача інтересу до якогось конкретного питання. Вона допомагала йому якомога більше пізнати з того, що його цікавить, націлювала на планове читання творів. Для цього складалися індивідуальні плани читання.
Добрий помічник бібліотекаря і порадник для читача - це рекомендаційна бібліографія. Протягом кількох років працівникам бібліотеки вдалося створити досить хороший довідково-бібліографічний апарат. На абонементі були розміщені алфавітний і систематичний каталоги, картотеки газетно-журнальних статей, тематичні картотеки, ряд бібліографічних посібників. Біля каталогів пам’ятка „Як користуватися каталогами”.
В читальному залі розміщені довідники, енциклопедії , словники. Проводилися бібліотечні уроки, на яких читачі вчилися користуватися рекомендаційною бібліографією. Студенти-заочники уже самостійно могли підібрати потрібні книги.
Нерідко в ролі пропагандистів книг виступали самі читачі. В цьому плані цікаво було звернути увагу на їх відгуки про прочитані книги, вміщені у спеціальному альбомі „Голос читача”. Складався він з двох частин : першої – „Мої враження від прочитаної книги” та другої – „Як книга допомогла мені в житі і роботі”.
Приємно відмітити те, що читачі з радістю відвідували бібліотеку, брали участь у різноманітних заходах.
В зв’язку з проведенням централізації бібліотечної системи в районі та згідно наказу начальника обласного управління культури № 377 від 5.09.1977, наказу районного відділу культури № 17 від 7.09.1977 року, наказом № 1 від 8 вересня 1977 розпочато функціонування Гайворонської ЦБС .
На посади в ЦРБ було призначено :
Дробен Г.М - директор ЦБС ;
Гончар І.П. - заступник директора
Лахманюк М.І. - зав відділом обслуговування ;
Лисенко С.Л. - бібліотекар відділу обслуговування ;
ШаргородськаЛ.М. - старший бібліотекар відділу комплектування і обробки літератури ;
Перевознюк Л.І. - бібліотекар відділу комплектування і обробки літератури ;
Гончарук Т.Л. -старший бібліотекар організаційно-методичного відділу ;
Добровольська В.Д. - бібліограф ЦБС .
ЦБС мала єдиний книжковий фонд, джерело фінансування, штат працівників і орган управління.
Було розроблено цілий комплекс заходів, спрямованих на навчання кадрів з питань створення та роботи в умовах централізації. Серед них три постійно діючі на той час семінари для працівників
„ Роль каталогізації та місце каталогів у підготовці до об’єднання бібліотечної мережі в районі” та „Довідково-інформаційне обслуговування ведучих груп читачів у сільській бібліотеці під час підготовки і проведення об’єднання бібліотечної системи в районі ”, „ Організація обслуговування читачів в умовах централізації”.
Навчання кадрів проводилося з урахуванням їх освітньої та ділової підготовки. Для малопідготовлених працівників було проведено заняття школи передового досвіду та два практикуми з питань вивчення книжкового фонду, організації його комплектування і очищення та редакційної роботи з алфавітним каталогом, а також ряд місячників і рейдів.
Добрим помічником молодим виробничникам у 70-80 роки були книги. На той час більше 90 % молоді називали читання своїм улюбленим заняттям. Кожна шоста книга, яка видавалася в країні, адресована юнацтву. Бібліотеки прагнули допомогти молоді знайти свій шлях у житті, оволодіти знаннями. Нові можливості для цього відкрилися після переведення бібліотек району на нову централізовану форму обслуговування населення. Кожен із читачів району мав доступ до книжкового фонду в 250 тисяч книг, що було зібрано в районній централізованій бібліотечній системі.
Бібліотечні працівники постійно дбали про якісне комплектування книжкових фондів. Особлива увага приділялася учнівській молоді. Лише ЦРБ у 1982 році обслуговувала понад 1300 юних читачів. Найбільш активні з них залучалися до молодіжних клубів „ Вітчизна ”, „ Сучасник ”, кіно-лекторію „ Людина і закон ”. Колектив відділу обслуговування намагався брати на обслуговування найбільш дієві форми масової роботи, які поєднувалися з індивідуальними та інформаційними формами. Так прижилися і давали непоганий результат вечори-портрети, вечори-зустрічі, дні робітничих професій.
Пропагандисти книги вважали своїм обов’язком брати активну участь у вирішенні соціально-культурних проблем, насамперед у виробничому задоволенні культурних проблем. Друковане слово стало помічником у роботі і навчанні, другом у години дозвілля.
З метою підвищення кваліфікації працівників проводилися районні виїздні двохденні і одноденні семінари на базі сільських бібліотек. Наприклад, 29 жовтня 1989 року відбувся районний двохденний семінар працівників. Його тема – „ Робота бібліотек на допомогу перебудові сільського виробництва і переходу колгоспів на нові методи господарювання”.
У виступах працівників районної бібліотеки йшлося про форми та методи пропаганди книги серед спеціалістів народного господарства, про досягнення науки і техніки, шляхи впровадження госпрозрахунку, самофінансування і самоокупності господарства, сімейний, колективний і індивідуальний підряд.
На практичних заняттях у формі ділових ігр та розгляді бібліотечних ситуацій працівники вчилися як краще допомогти у виборі книг спеціалістам сільського господарства.
Учасники семінару познайомилися з практикою роботи міської бібліотеки-філіалу № 7.
Наступного дня бібліотекарі побували у районній дитячій бібліотеці. Там вони знайомилися з досвідом та новими методами із трудового виховання учнів.
Також проводились спільні семінари з бібліотечними працівниками інших районів.
Тривалий час районну бібліотечну мережу очолювала директор Г.М.Дробен. Галина Михайлівна мала великий авторитет серед колег. До неї зверталися за порадами, консультаціями, її знали і поважали не тільки працівники бібліотек ЦБС, а й бібліотек інших систем і відомств , керівники різних організацій і читачі.
Усі хто працював і спілкувався з нею завжди цінували її характер, порядність, широкий світогляд, чесність, доброзичливість, скромність , дружню повагу до колег.
За роки її керівництва бібліотека перетворилася в ідеологічний центр, якій надавав допомогу всім бажаючим. Досвід її роботи неодноразово вивчався і узагальнювався не тільки на рівні області. Так в 1974 році як завідуюча районною бібліотекою, Галина Михайлівна побувала в Москві на державній науково-практичній конференції в бібліотеці імені Леніна, виступала від імені України, ділилась досвідом індивідуальної роботи з читачами.
Ця доповідь зафіксована у збірнику бібліотеки імені Леніна по матеріалах науково-практичної конференції.
Тричі їздила в Москву в 1970,1974, 1976 роках на виставку досягнень народного господарства в відрядження з метою обміну досвідом і вивчення досвіду інших бібліотек.
В 1976 році Галина Михайлівна була присутня на науково-практичній конференції з питань підготовки до централізації бібліотек в місті Києві.
Також вона була делегатом другого з’їзду бібліотек України.
За сумлінну багаторічну працю 22 серпня 1986 року Указом Президії Верховної Ради СРСР вона була нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора, а згодом медаллю „ За трудову відзнаку ”, Грамотами Міністерства культури СРСР та Міністерства культури УРСР.
Багато років життя віддали бібліотечній справі Г.М.Станкова, А.А.Дзюбак, Л.Л.Кришталь, І.П.Гончар, Д.М.Єфімова, А.Світлицька, А.Мельниченко та інші.
Понад тридцять шість років пропрацювала на бібліотечній ниві Лахманюк Марія Іванівна.
Розпочала вона свою трудову діяльність в районній дитячій бібліотеці. Згодом була переведена до центральної районної бібліотеки, де займала посаду завідуючої відділом обслуговування.
Марія Іванівна була палкою прихильницею української культури, прагнула сприяти впровадженню традицій нашого народу у повсякденне життя. Вона підтримувала дружні стосунки з районною газетою. Часто виступала з інформацією про нові надходження книг до бібліотечної системи району, рецензувала найбільш цікаві видання.
Марія Іванівна Лахманюк невтомно працювала і на профспілковій ниві. Багато років очолювала профком бібліотечних працівників району. Щиро турбувалася про своїх колег, про їх оздоровлення, надання матеріальної допомоги малозабезпеченим сім’ям, ставала ініціатором багатьох заходів, що проходили в ЦБС.
Надійним помічником директора у 1984-1990 роках була Сторожук Л.М. Вона займала посаду методиста і здійснювала організаційно-методичне керівництво підрозділами централізованої бібліотечної системи.
Нині до складу ЦБС входять 22 бібліотеки, з них 2 районних, 3 міських, 17 сільських. Очолює систему директор ЦБС Рейниш В.М.
Діяльність ЦРБ характеризують такі показники :
- книжковий фонд: 51914
- користувачі: 3533
- книговидача: 54050
При районній біубліотеці створено районну громадську організацію "Жіноче інформаційне Агенство”, яку очолює Вікторія Михайлівна.
Вона не тільки досвідчений керівник, а й добрий наставник, чудова колега. За плідну працю на бібліотечній ниві її неодноразово нагороджували грамотами райдержадміністрації, обласного відділу культури і туризму та міністерства культури і туризму.
У листопаді місяці з метою культурного обміну наш район відвідала делегація з Латвії – директор центральної бібліотеки м.Риги Дзідра Шміта та її заступник Долорес Вейланде. Коллеги з Латвії ознайомилися з роботою абонементу та читального залу районної бібліотеки, обмінялися досвідом з її працівниками.
Районна бібліотека є методичним центром для всіх бібліотек ЦБС.
Удосконалення системи підвищення кваліфікації являється пріоритетом для методичної служби центральної районної бібліотеки .
Проводячи заходи по підвищенню фахової майстерності вважаємо головним навчити бібліотекарів самостійно визначати пріоритети розвитку установи, орієнтуватися на запити користувачів, заробляти гроші на потреби свого закладу, а також донести до них кращий досвід бібліотек України.
Працівники районного методичного центру шукають найбільш вдалі шляхи взаємодії з сільськими бібліотеками, нові форми фахового спілкування, що сприяють зростанню професіоналізму, творчому потенціалу працівників цих книгозбірень.
В результаті в системі підвищення професійної компетентності починаємо використовувати нові форми професійного навчання. В практику роботи увійшли професійні дискусії з професійних тем, творчі лабораторії, професійні презентації бібліотек-філій.
Вже п’ятий рік як створено клуб бібліотекарів „ Професіонал”. За цей період бібліотекарі мали можливість не тільки набути нових знань, а й ближче познайомитися зі своїми колегами, з їхніми професійними здобутками, з проблемами, які прийшлось вирішувати самотужки та прислухатися до їхніх порад.
Для тих працівників, котрі недавно прийшли працювати в систему і не мають відповідних знань чи практики роботи в бібліотеці створено і діє бібліотечний „ ліцей ”.
Для всіх працівників ЦБС проводяться семінари-практикуми. Робота координується з бібліотеками всіх систем і відомств.
З 1999 очолює організаційно-методичний відділ ЦРБ Яровенко В.А.
Одним із головних відділів ЦРБ є відділ комплектування. Тут проводиться колосальна робота з фондом : обробляється література, здійснюється передплата періодичних видань, проводиться вивчення фізичного стану книжкового фонду. Успішно справляється з цією ділянкою роботи з 1979 року Дзіговська Н.І.
Із збільшенням книжкового фонду, приходом до бібліотек досвідчених фахівців різноманітними стають форми масової роботи. Особливо популярними стали конкурси, літературні подорожі, бліц-турніри, правові ринги, зустрічі з цікавими людьми, презентації книг, диспути, тренінги.
Завдяки обласній жіночій інформаційній службі з актуальних питань жіноцтва в ЦРБ більше 5 років діє інформаційно-ресурсний центр, де всі бажаючі мають можливість безкоштовно одержувати будь-яку інформацію через мережу Інтернет. Керівник центру Лисенко С.Л. та бібліотекар ІРЦ Томашевська Л.О.
За всіма вимогами сформовано WEB – сторінку.
З метою прозорості рішень місцевої влади створено публічний центри регіональної інформації.
Бібліотека – це не тільки користувачі і книги , але і люди, віддані улюбленій справі, користувачам, щедрі душею. Понад 20 років не зраджують своїй улюбленій професії Н.А.Загарій, Н.І.Дзіговська, В.А.Яровенко, В.В.Ткачук, Н.М.Осіпович.
Благородній справі віддають свої знання і хист бібліотекаря – люди скромні, захоплені, творчі і сьогодні без перебільшення можна стверджувати, що наша бібліотека - справжня духовна скарбниця, яка свідомо поширює сферу своєї діяльності, беручи на себе функції дозвільних установ, центрів додаткової освіти, соціальної адаптації.