Географічна характеристика
Гайворонський район розташований на Правобережній Україні. Крайня західна точка Кіровоградської області лежить на південний захід від Гайворона. Через район протікає одна з найбільших рік України - Південний Буг.
Для режиму Південного Бугу характерна неоднакова витрата води в різні пори року. В районі с. Хащуватого на березень-травень припадає 42 відсотки річного стоку. Нерідко весняні повені завдають збитків населенню, що проживає в його долині.
Біля м. Гайворона споруджено гідроелектростанцію потужністю 6300 квт і створено велике водосховище, яке дає можливість регулювати роботу гідроелектростанцій, що знаходяться нижче Гайворона.
Найбільша притока Південного Бугу - р. Синюха.
Наш район межує на заході з Бершадським районом Вінницької області, на півдні - з Балтським і Савранським районами Одеської області, на півночі - з Уманським районом Черкаської області, на сході - з Ульяновським районом Кіровоградської області.
Площа району становить 695,3 квадратних кілометрів. В населених пунктах проживає 44,5 тисячі чоловік. Середня густота - 64 чоловіки на квадратний кілометр.
В основі геологічних утворень району лежить докембрійський кристалічний фундамент, який є частиною українського щита. Кристалічні породи виходять на поверхню берегів Південного Бугу і в глибоких балках. Місцевість багата на поклади граніту (Гайворон, Салькове, Хащувате, Завалля, Соломія, Солгутове), гранітні гнейси, попадаються і мармуровидні вапняки.
Сотні кубометрів гайворонського граніту використано на будівництво Одеського залізничного вокзалу і Московського метрополітену. На міцному фундаменті з гайворонського граніту стоять архітектурно привабливі будинки на Хрещатику в м. Києві.
В межах Українського щита графіт попадається повсюдно, але ж промислове виробництво зосереджено на Заваллівському комбінаті.
Поверхня кристалічного фундаменту вкрита в більшості продуктами свого руйнування, розкладу і каолінізації. Поклади каоліну виявлені в Долинівці, Соломії, Хащуватому, Сальковому. Каолін, або як кажуть, біла глина, утворився внаслідок хімічного руйнування польових шпатів і слюд, які входять до складу різних вивержень - магматичних гірських порід.
Поширені торф (с. Таужне), пісок, червоно-бурі глини, суглинки і лес (глей), що використовуються для виробництва цегли, черепиці, лампачу. В Котовці залягають поклади піску, придатного для виготовлення скла.
Гірничний інженер М. Г. Салімовський після дослідження нашого краю в 1946 - 1947 р. р. повідомляв: « ... В Побужжі є ще маловивчені, але цікаві родовища ° 3' марганцево-залізних руд...
Про руди в районі Побужжя відомо давно. Найбільш повні вказівки, що опубліковані в пресі, подані в роботах геологів Красовського і Мокринського...
Значні родовища виявлені в Хащуватому. Це марганцево-залізні руди, що залягають товстими до 7 метрів, майже вертикальними пластами серед біотипових гнейсів і кристалічних вапняків...»
На основі розвідки виходів професор Хоменко підтвердив наявність промислових марганцево-залізних і марганцевих руд в районі Хащуватого, оцінюючи їх приблизно в 25 мільйонів тонн.
По його визначенню якість марганцевих руд вище нікопольських. Родовище прикрито незначними наносами, що допускає відкриту розробку.
Про те, що це відповідає дійсності свідчить той факт, що колишній власник Антонівського маєтку Молчан в 1909-1913 р. р. відкритим способом добував марганцеву руду і продавав німецьким купцям. Його щорічний доход складав один мільйон карбованців.
У книзі «Алмазоносність південно-західної окраїни Російської платформи», виданій Академією Наук України в 1970 р. під редакцією М. П. Семененка, на стор. 34 читаємо: «У Побужжі відомий Заваллівсько-Хащуватський вивержений комплекс... Цей район порізано системою р. Південний Буг і в пухких відкладах його приток - річок Синиці та Синюхи, що знаходяться близько від указаного виверженого комплексу порід, відкрито скупчення кристалів піропу та алмазів. Цей район відрізняється від інших районів Побужжя наявністю марганцевих і гранітних порід. Усе це з урахуванням знахідок тут алмазів та піропів, дозволяє розглядати область перспективною на розвідування алмазних порід».
Район займає південно-східну частину Подільської височини, яка розчленована річковими долинами, балками, ярами. Клімат помірно-континентальний з добре виявленими порами року. Середньорічна температура становить 7,6 градуса тепла. Середньорічна кількість опадів - 432 мм.
Територією району протікає 17 малих річок загальною довжиною 180 кілометрів. На них утворено 51 ставок та гайворонське водосховище площею 1148 гектарів. Річки відносяться до рівнинних, переважно снігового поповнення. Покриватися кригою вони починають в листопаді-грудні, а розстає вона в лютому-березні.
Геологами розвідано такі водоносні горизонти, як докембрійські кристалічні породи стародавньої кори вивітрювання, відкладення балтської свити і четвертинні відкладення. За хімічним складом підземні води поділяються на гідрокарбонатно-кальцієво-натрієві і йодокарбонатно-кальцієві.
Найпоширенішими є ґрунти: чорноземи глибокі середньогумусні, важкосуглинкові, темносірі опідзолені та чорноземи опідзолені середньосуглинкові. По запасу поживних речовин та структурі грунтів їх переважна більшість є потенційно родючими. Але поживні речовини в цих ґрунтах знаходяться у важкодоступних формах. Тому для підвищення їх родючості слід обов'язково вносити органічні та мінеральні добрива.
На більшій частині району простягається лісостеп. 6445 гектарів займають лісові насадження, що становить майже 8 відсотків загальної площі району. Найпоширенішими видами дерев є дуб, липа, клен, ясен, акація, вишня, черешня, верба, сосна та інші.
У районі велика кількість рослин, в тому числі є рідкісні, які занесені до Червоної книги України.
Серед фауни найчисельнішими є зайці-русаки. Водяться також лосі, косулі, дикі кабани і кози, лисиці, борсуки, куниці, видри, єнотовидні собаки та багато видів птахів. На незамерзаючих ділянках Південного Бугу зимують лебеді, дикі гуси та качки.
З метою збереження рослинного і тваринного світу в районі створено заказник загальнодержавного значення «Бандурівські ставки» та заказник місцевого значення - урочище «Сальківське». Далеко за межами району відоме цілюще джерело мінеральної води «Іванкова криниця».
Гайворонський район є індустріально-аграрний. На його території розташований залізничний вузол, 19 промислових та 22 сільськогосподарських підприємств і акціонерних товариств, 81 фермерських господарств, автопідприємство, вузол поштового і електрозв'язку. Збережено будівельні і шляхові організації. Розвиваються малі підприємства та інші комерційні структури.