Зі спогадів бібліотекаря Вейпан Лідії Михайлівни на селі було відкрито хату-читальню у 1944 році. Вона належала колгоспу "Комуна” і займала одну кімнату в приміщенні сільської ради.
    З 1947 року прийшла працювати в хату-читальню Рачинська Таміла Борисівна. Вона завідувала хатою-читальнею та сільським клубом. Молодь збиралася в бібліотеці, читали та обговорювали прочитане, готували п’єси, виступали перед працівниками сільського господарства. Найактивнішими читачами були : Антонюк А., Волошин П., Любарський І.
    З кожним роком покращувалась бібліотечна справа в країні, а також і в селищі. На території знаходилось три бібліотеки : сільська /завідуюча Коцеруба Н.І./, заводська /Макаренко Л.Ф./, шкільна, в яких нараховувалось на 1965 рік 27023 примірників книг.
    В 60-тих роках було збудовано приміщення сільської ради, там і розмістили в двох кімнатах бібліотеку. В ній працювала Коцеруба Ніна Григорівна. Вона дуже любила свою роботу і своїх читачів. Добра, чуйна, уважна, ввічлива. За ще і поважали її люди, а згодом і вибрали головою селищної ради.
    На її місце призначено молодого бібліотекаря Вербицьку Аллу Іванівну. Хоча в бібліотеці було тісно, але завжди людно. Діти і молодь з радістю вечорами збиралися тут. Алла Іванівна вміла цікаво розповісти прочитану книгу, повідомити про новинки, допомогти в написанні твору. В бібліотеці любили збиратися і люди похилого віку просто посидіти, поспілкуватися, подивитися телевізор. Згодом Алла Іванівна вийшла заміж і перевелась працювати до Хащуватської бібліотеки. На її місце було призначено Міщенко Валентину Петрівну.
    З 1992 року і по сьогоднішній день очолює книгозбірню Величко Валентина Миколаївна. За ці роки бібліотеку декілька раз перевозили з одного в інше приміщення. І коли становище в країні стало нестабільне почали закривати цукрові заводи закрили і профспілкову бібліотеку.
    І тільки завдяки колишньому селищному голові Медведчуку О.С. сільську бібліотеку було переведено в просторе і світле приміщення профспілкової бібліотеки.
Як сказав російський живописець М.Еріх про бібліотеку "” Бібліотека - це і місце роботи, і храм душі, і науково-дослідний центр, і лабораторія, і музей, і вища школа, і місце високих радостей, свято ума і очей”. Ось у 2000 році стала таким центром ще одна бібліотека, яка входить до складу Гайворонської ЦБС – Сальківська б/ф № 17.
    Зараз бібліотека обслуговує 620 читачів, з них 140 дітей, 60 юнацтва.
    Багато людей виписують різноманітні періодичні видання, одержують книги з "сімейного клубу”, а хто немає такої можливості приходять в бібліотеку щоб отримати необхідну інформацію, або підзарядити свою душу духовними багатствами залишеними нам у спадок.
    Бібліотека працює в тісній співдружності з школою, клубом. Так у 2001 році при бібліотеці було створено клуб за інтересами "Народні скарби”. Основні напрямки його діяльності : популяризація звичаїв та обрядів українського народу. На його засідання збирається багато дітей та молоді. Вони завжди цікаві та веселі.
    Бібліотека забезпечує своїх користувачів інформацією шляхом популяризації книжкового фонду. Тому в бібліотеці оформлено багато книжкових виставок на замовлення читачів.
    З метою патріотичного виховання читачів в бібліотеці проводяться зустрічі з учасниками війни, обговорення книг, бесіди.
    Також проводиться робота по відзначенню ювілейних і пам’ятних дат письменників та поетів, міжнародних та державних свят, всесвітніх днів.
    Сільська бібліотека спільно зі школою намагається не тільки задовольнити інформаційні запити читачів, а й зробити їхнє дозвілля цікавим та змістовним.
    Бібліотекар – провідник, котрий допомагає знайти дорогу до читацького серця. Велика заслуга в цьому скромних господинь книжкових храмів – бібліотекарів. Тому щороку напередодні Всеукраїнського дня бібліотек в книжковій світлиці збираються всі бібліотекарі , що працювали в свій час у цій книгозбірні : Вейпан Л.М., Рачинська Т.Б., Коцеруба Н.І., Макаренко Л.Ф., Семенюк Л.М., Вербицька А.І., Міщенко В.П. та Величко В.М.