ЗВІДКИ ПОХОДИТЬ НАЗВА

        З цього приводу існують такі версії.
       Перша. Слово Гайворон складається з двох коренів - гай і ворон. Маючи старослов`янське походження, гай означає бережись, а вор - розуміється, як злодій, грабіжник, загарбник, чужинець з поганими намірами. Отже, Гайворон - це бережись непроханих пришельців.
       Друга версія. Гайворон знаходиться на межі лісостепової і степової природних зон. На Прибужжі багато лісків, які в народі називали гаями. У них гніздиться багато птахів, і зокрема, воронів. Із словосполучення гай і ворон могла виникнути назва населеного пункту.
       Можна припуститися ще й третьої версії. По всій Україні водяться такі дикі птахи, як граки, або, як їх ще називають, гайворони. Вони мають довжину до 50 см, знищують шкідливих комах і гризунів, а тоді шкодять посіви сільськогосподарських культур. Можливо, й від назви птахів, яких в часи минувшини було багато, і дали назву оселенню. Цей чорний птах, до речі, є на гербі міста.

ПАРОВОЗНІ ГУДКИ ПРОБУДЖУЮТЬ ТИШУ ПРИБУЖЖЯ

        У другій половині XIX століття на Прибужжі починає розвиватись цукрова промисловість, споруджуються водяні млини, винокурні, пивоварні, цегельні заводи. Зокрема, у Могильному і Сальковому працювали заводи з переробки цукрових буряків, в Ташлику - млин і винокурня. Виникла потреба у забезпеченні зростаючих обсягів транспортних перевезень. Гужовий транспорт виявився для цього мало-фективним. Використати річку Південний Буг для перевезень теж було неможливо, бо водна артерія мала багато порогів і бродів, які є перешкодою для судноплавства. Виникла необхідність будувати залізницю.
       Розпочало прокладати вузькоколійку Перше російське акціонерне товариство у 1890 році. Споруджувались окремі ділянки колії, вокзали, пристанційні споруди. Згодом все це було об`єднане у Південні під`їзні колії, які простяглись від Підгородньої до Рудниці. Центром її й став Гайворон.
       У 1893 році розпочалось спорудження залізничних майстерень (нині Гайворонський тепловозоремонтний завод). Зводили їх будівельники з Пилипонівки (тепер м.Бершадь). З бутового каменю клал стіни (які стоять ще й досі) на вапняковому розчині. Перекриття були дерев`яними. Вузькі з напівкруглим склепінням вікна були схожим на вікна православних храмів. Перше приміщення збудували у 1897 році (нині тут механічний цех), друге - у 1898 році, третє (зараз складальний цех) - у 1899 році. Обладнання приводилось у дію з допомогою парової машини і парового котла. Ремонтники працювали по 12 -14 го дин на добу. Протягом двох десятиліть ніяких технічних удосконалень тут не проводилось. Паровоз ремонтувався протягом 3-4 місяців.
       У1893 році В.Гульдман так описував Гайворон, Струньків і Ташлик
       "Гайворон - село Хащуватської волості, 252 двори, жителів - 1329 чоловік. Найближча поштова станція (куди адресується кореспонденція) містечко Хащувата, а залізнична станція - Кубліч (за 38 верст). Село Гайворон знаходиться у 3 стані, в 12 урядницькій дільниці, в 3 дільниці судово-мирової округи (мирового судді), 2 дільниці мирового посередника і в 3 дільниці судового слідчого.
       Струньків, село, 149 дворів, 718 жителів. До повітового міста Гайсина 54 версти. Найближча земська станція знаходиться в Хащуватому.
Ташлик Струньківський, село, 181 двір, 916 жителів. До залізничної станції Кубліч 43 версти, до якої їхати по шляху, що веде до Світового містечка Гайсина і губернського міста Кам`янець-Подільська."16
       У 1897 році до Струнькова було прокладено вузькоколійну залізницю і збудовано вокзал.
     Паровозне депо почали споруджувати у 893 році. Стіни зводили з граніту. У приміщенні з маленькими
віконечками було напівтемно, взимку холодно, повітря перенасичене димом. Переважала важка ручна праця. В числі перших почали експлуатувати малопотужні паровози серії Т.К., які були виготовлені на Коломенському заводі. Це підприємство з 1885 по 1941 рік випустило майже півсотні серій
різноманітних вузькоколійних (танкових і тендерних) паровозів, що мали дві, три і чотири колісних пари. Частина з них використовувалась на гайворонському залізничному вузлі з кінця XIX ст. До шістдесятих років XX століття.
       Якими були локомотиви у XIX столітті, нагадує нам невеликий паровоз, поставлений у 1983 р. на постамент біля тепловозоремонтного заводу.
Цей паровоз МТ-202 був збудований 1895 року в Бельгії на фабриці -в. Леонарда. Експлуатувався в Прибалтиці, а з 1946 р. - у Гайвороні на тепловозоремонтному заводі. Вузькоколійний паровий локомотив є пам`яткою історії.
       З розвитком промисловості і транспорту збільшувалась кількість населення. Зокрема, у 1893 році у с.Гайвороні проживало 1329 чоловік. А через вісім років населення збільшилось на 643 особи, було збудовано 127 нових домоволодінь.

НА ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ

        У 1900 році розпочалась світова економічна криза. Розорялось занепадало сільське господарство. Маючи невеликі наділи землі, а й будучи безземельними, люди йшли на заробітки в міста, поповнювали армію безробітних.
       У 1905 році землі села Гайворона належали Д.П.Смирнову, А.М. Канішевському і О.І.Головку. Дворів було 323, проживало 15, чоловік. Віддаль до повітового міста Гайсина - 66 верст, а до волосного містечка (Хащувате) -12 верст. Найближча поштова станція (куди адресується кореспонденція) - залізнична станція Гайворон найближча земська станція - м. Хащувате - 12 верст. В селі діє православна церква і церковно-парафіяльна школа.
       У с. Струнькові, що належало Алозію Чарновському, налічувал 173 двори і 960 жителів. В селі були православний храм, двокласі церковно-парафіяльне училище, поштово-телеграфне залізний відділення, урядницький пункт, водяний млин і аптеки.
       Ташлик Струньківський належав А. Чарновському. Дворів 2 жителів - 1116 чоловік. В селі знаходився винокурний (спиртовий) завод.17
9 січня 1905 року розпочалась перша народна революція. Саме тоді у Петербурзі царські війська розстріляли мирну демонстрацію, знак солідарності розпочались страйки у промислових центр України. Не залишився осторонь і Гайворонський залізничний вузол. Ось що повідомляв у своєму рапорті гайсинський повітовий справні подільському губернаторові:
"У селі Струньковому при станції Гайворон залізничні робітники вживають заходів до збуджень селян шляхом читання газетних статей, що збуджують проти уряду, проти поміщиків, закликають до насильства і грабежу. І плоди виявляються: селяни Струнькового відкрито говорять, що чекають весни, а весною відберуть і поділять панську землю...”18
       18 жовтня 1905 року залізничники Гайворонського вузла підтримали всеросійський жовтневий політичний страйк. Рух поїздів припинився. Страйкарі висунули вимогу, що приступлять до роботи лише тоді, коли буде скорочено робочий день і збільшено заробітну плату.
       26 жовтня 1905 року на станції Гайворон відкрилось однокласне училище, де навчались 30 дітей службовців. Згодом це училище стало двокласним. Лікарні в Струньковому не було, а найближча знаходилась за 15 кілометрів – в с. Джулинці. мешканців обслуговував лише один фельдшер.
Одним з найбільших у повіті був винокурний (спиртовий) завод, що розташовувався у Струнківському Ташлику. Належав він О.Й. Тарновському. Керуючим був С.А. Узловський. За рік тут випускалось спирту на 50 тисяч рублів.
       На станції Гайворон з 1910 року діяло поштово-телеграфне відділення, де начальником був Д.П. Матковський. В с. Струньковому функціонувала аптека, що належала К.О. Віллямовичу.
Серед навчальних закладів, що підпорядковувались Міністерству народної освіти, було Гайворонське двокласне сільське училище. Завідуючим був В.І. Дячина, учителями Н.І. Різниченко і Є.Р. Рудзька. Закону Божого, церковним піснеспівам навчав юних священик Ф.П.Бондарець.20
1914 році у с. Гайвороні проживало 3570 чоловік, які мали 2104 десятини надільної землі (панської було менше - 2 тис. десятин). Бідним селянам доводилось працювати на панській землі, на винокурні і в млинах.
       Працьовиті та ініціативні селяни, які уміли добре господарювати навіть наймати своїх односельців на роботу, ставали заможними. Маючи гроші, вони скуповували або ж брали в оренду землю, вели торгівлю. В таких господарствах було по кілька волів, коней, корів, свиней, вівці, кози та птиця, а також добротні будівлі, сільгоспрема-нент. вози, упряж. Після революційних подій їх назвуть куркулями і в 30-х роках у них відберуть землю і майно, і знищать як "експлуататорський клас".
Майже третину сільського населення становили середняки. Вони мали не більше 9 десятин землі на двір, якої вистачало, щоб прогодувати родину і щось продати. Вони також мали коні, воли, іншу худобу, добротні обійстя.
       Успішно функціонувала вузькоколійна залізниця. Гайворонські залізничники у 1915 р. здійснювали перевезення різноманітних вантажів, використовуючи для цього 44 паровози і 513 вагонів.
       У 1916 році проводилися пошуки корисних копалин. Ось що було виявлено: "Криниця біля церкви у с.Гайвороні має глибину 9 сажнів. При її копанні проходили чорнозем, жовту і чорну глину, жовтий пісок. Поблизу залізничного мосту - грубо-зернисті сірі і жовті діагонально-шаруваті піски з дрібними карпатськими галками. Недалеко від залізниці в пісках - галки і глиби червоного граніту. За Гайвороном, нижче за течією річки Буг, є поклади залізної та марганцевої руд."

"Місто над бугом"
сторінки
<< 1 - 2 - 3 - 4 - 5 - 6 - 7 - 8 - 9 - 10 - 11 - 12 >>