фоновое изображение шапки фоновое изображение шапки
 

 

 

Меню сайту

 
 

 
 

Інформація влади

 
 

 
 

Правова допомога

 
 

 
 

Статистика

 
 


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
 
 

БУРЕМНИЙ СІМНАДЦЯТИЙ РІК

        В ослабленій першою світовою війною Росії відбулась Лютнева (27- 28 лютого 1917 р.) революція. Влада від імператора Миколи 11 перейшла до Тимчасового уряду.
У березні цього ж року у Києві було утворено орган політичних партій та громадських організацій - Центральну Раду, її головою обрано відомого історика Михайла Грушевського. Центральна Рада не спромоглася провести суттєву економічну політику.
       Наприкінці 1917-го у Гайвороні створено революційний комітет. До його складу увійшли Онисим Баюра, Дмитро Сальченко, Клим Малий, Петро Форостяний, Кирило Осипчук та інші. Комітет подбав про охорону підприємств, проводив експропріацію поміщицьких володінь. В грудні 1917-го селяни Ташлика почали ділити панську землю та розбирати інвентар.

У ВИРІ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ВІЙНИ

        В січні 1918 року IV Універсал проголосив Україну самостійної незалежною, суверенною державою українського народу.
Наприкінці того ж року було встановлено радянську владу у Гайвороні, Струньковому і Ташлику. А в березні сюди увійшли німецькі австрійські війська. Великий гарнізон німецьких вояків розквартирувався на станції Гайворон. Встановлювався жорсткий окупаційний режим. Запроваджувались польові суди і смертна кара. Окупанти видали розпорядження про недоторканість панських земель і повернення розграбованого майна.
       З квітня 1917 року в повіті починають розповсюджувати "ОднодеІ ний Гайсинський листок свободи" (редактор Н.В.Ванштейн), потім (1917- 1918р.)- "Гайсинське слово", а починаючи з 1920 року - "Вісті Гайсинського повітового революційного комітету". Вони висвітлювали тогочасні події і надходили до Гайворона і Струнькова.
Наприкінці жовтня 1918 року робітники-залізничники і селяни організували бойовий загін і вигнали німців із Гайворона. У ворогів відібрали награбоване майно і роздали біднякам.
Через прибузьку територію проходили і на невеликий проміжок часу займали її озброєні загони отаманів Григор`єва, Зеленого, Марусі, Клименка, Махна та ін.
       Під час першого зимового походу армії УНР (6 грудня 1919 р. - 6 травня 1920 р.) під проводом генерал-полковника М.Омеляновича-Павленка 6 березня 1920 року були звільнені від більшовиків Гайворон і Хащувата. Відзначилась 1-а Запорізька дивізія А.Гулого-Гуленка.
       Згадується Гайворон у книзі "Отамани Гайдамацького краю": "Командир таращанців Гребінка не тямив себе від люті, що Волинець вискочив з його рук. Він наклав на місцеве населення величезну контрибуцію - за сприяння повстанцям. На вагонах ешелону, куди завантажили тисячі пудів цукру, олії, сала, меду, наказав написати: "Подарок красному Петрограду" і вислав до Петрограда телеграму; "Не благодарите, это наш долг".
       Але на залізничну станцію Гайворон, де стояв ешелон, несподівано наскочив Волинець і, розгромивши сторожу, заволодів потягом. Волинець не знаходив слів для подяки більшовикам за ту здобич, яка визволила його з біди. На випадковий крам він придбав коней, зброю, одягнув людей, став, як кажуть, чоловіком. На третій день Гайсин знову був у його руках". 23
Продовжувалась громадянська війна. Восени 1919 року Гайворон і Струнків зайняли білокозачі частини генерала Денікіна, які зажадали від селян поповнити продовольством їхню армію. Тобто, здати по 5 пудів зерна з десятини та частину городини. Було введено смертну кару, заборонено викладання української мови в школах. Через кілька місяців денікінці відступили і залишили Гайворон. В лютому 1920 ріжу тут встановлено радянську владу. Ще навесні 1919 року при залізничних майстернях створюється партійний, а в 1920 - комсомольський осередок. Молоді комунари брали участь у бойових діях частин особливого призначення (ЧОП).
       Під час бою у Мощенському лісі з тими, хто боровся проти більшовицької влади, загинув комсомолець Микола Воєводін. Одна вулиці, міста названа його іменем.

РОКИ 20-ТІ І 30-ТІ

        Для нього періоду характерні такі події, як розділ землі між селянами. заміна політики воєнного комунізму на нову економічну політику (НЕП), новобудови перших п`ятирічок, колективізація, голодомор 1932 - 1933 рр., репресії.
        У 1920 році у Струнькові, Ташлику налагоджують роботу підприємства, функціонують лікарня, школи, бібліотека. Для вирішення важливих господарських завдань не вистачало палива і сировини. З 798 робітників та службовців станції лише 150 чоловік мали кваліфікацію. У 1920 році у с. Гайвороні проживало 1221 чоловік, у с.Струнькові - 1110 чол., у с. Ташлику Струньківському - 980.
        Для підготовки кадрів у 1921 році відкриваються технічні курси, а в 1922 році - школа фабрично-заводського учнівства, через три роки курси слюсарів.
Розгорталась робота щодо ліквідації неписьменності. У школу політграмоти записалось 300 чоловік. Діти навчалися в школі, яка працювала у дві зміни. У 1922 році відкрилась хата-читальня і сільбуд. Робітники взялися за відновлення паровозів і вагонів, які були пошкоджені під час громадянської війни. У своєму виступі на першому з`їзді профспілок Поділля голова Гайворонського учпрофсожу Жибінськии говорив: "Для відбудови транспорту, при нестачі робочих рук, загальні збори Гайворонського учпрофсожу постановили: відремонтували в пі в позаурочний час без оплати кілька вагонів. В тяжких умовах вдалося досягнути значних результатів. Проведено капітальний ремонт 5 паровозів, середній -10 паровозів, малий ремонт - 10 паровозів, 200 вагонів, 150 теплушок (військових)".24
        Уже в 1922 році ремонт паровозів і вагонів, який робили в гайворонських майстернях, становив 85 - 90 відсотків довоєнного рівня.
        У Гайвороні, Струньковому почали діяти сільські ради і комітету незаможних селян, які поділили панську землю, визначали розміри продподатку, допомагали бідноті у проведенні сівби і збиранні урожаю, надавали допомогу голодуючим, створювали сирітські приюти хати-читальні, різні курси та гуртки, кооперативні об`єднання.
        У 1921 році в с.Струнькові 76 службовців і робітників станції Гайворон отримали від держави у користування 195 десятин землі (яка раніше належала поміщику Чарновському). Через рік вони мали 7 волів, 6 коней, 9 биків, 10 корів, 12 телят, 17 свиней, 20 овець, 2 кози. Артілі також належали 2 трактори. У 1922 ропі було зібрано 569 пудів ячменю, 1500 пудів кукурудзи, 2400 пудів картоплі. Не вистачало реманенту і тяглової сили.25
        Восени 1921 року продрозкладка була замінена продподатком. Майже удвічі зменшувався податковий тиск. Крім цього, селяни мали можливість надлишки сільгосппродукції продавати на ринку за існуючими цінами. Нова економічна політика не тільки скасовувала урядовий контроль за внутрішньою торгівлею, але й дозволяла оренду земель і дрібних підприємств.
Нарощували потужності головні залізничні майстерні. У 1923 році тут встановили двигун "Вольфа" з генератором, який виробляв 50 кіловат електроенергії на годину. У 1924 році почали робити чавунне литво. Протягом наступних двох років було розширено мініелектростанцію. Майже три десятиліття паровозні котли клепались вручну. А в 1930 почали впроваджувати електрозварювання.2б
        У 1923 році в Україні проведено адміністративну реформу. Гайворон, Струньків і Ташлик увійшли до складу Хащуватського району Гайсинської, а з 1925 року - Первомайської округи (губернії були ліквідовані). У 1926 році проводився Всесоюзний перепис населення. У селі Гайвороні було 511 дворів і 2061 житель, у с.Струньковому - 674 двори 2453 жителі, у Ташлику Струньківському - 441 двір, 1854 жителі.

ЯК ЦЕ БУЛО СЕРЦЮ МИЛА ВУЗЬКОКОЛІЙКА

        У 1927 році, коли я працював у профспілковому комітеті вагонного депо і станції Одеса-порт, мене відрядили на роботу у дільничний профком залізничників станції Гайворон. Дорога була неблизька. Діставшись до ст.Рудниця, вперше в житті побачив вузькоколійку. Саме по ній щоденно курсував поїзд Рудниця-Первомайськ через Гайворон. Важко забути враження від поїзда, що був сформований з шести невеликих вузькоколійних класних вагонів. Ширина колії нагадувала дитячу залізницю.
       У Гайвороні мене привітно зустріли керівники профспілкового комітету залізничників, і особисто його голова Г.М.Лавриков, колишній ливарник Одеських залізничних майстерень. Моїм обов`язком було організовувати роботу профкомів (їх тоді нараховувалось більше шестидесяти), перевіряти і розглядати скарги й заяви.
       У 1927 році вузькоколійка простягалась на 600 кілометрів. Від Гайворона - до Вінниці, Хмільника і Бердичева, Первомайська, Руднині. Головними господарськими підрозділами були паровозне депо, дистанції колії і зв`язку, паровозоремонтний завод. Мені пощастило працювати з начальником відділка залізниці Ф.Молочковим, начальником паровозоремонтного заводу І.Гладковим. Уміло здійснював керівництво паровозним господарством колишній машиніст ст.Жмеринка Дуброва. Злагоджено працював колектив станції Гайворон, який очолював Ваценко. Відмінно водили поїзди машиністи паровозів Барашкін, Скарцишевський, Кащеєв, Максимишин, Радченко, Депенчук, Борисов, Захаров, Владимиров, Сімановський та ін.
       Енергійно діяв колектив дистанції колії під керівництвом інженера Келлера. В ті роки зими були холодні, снігом заносило колії, навіть у квітні. Переборюючи труднощі, не маючи теплого спецодягу, робітники швидко прочищали колію від заносів. Весною боролися з льодоходом і наводками, щоб не пошкодило мости.
Іноді прикро було чути від машиністів з широкої колії, які в насмішку називали нашу вузькоколійку "мотузянкою``. Але вони помилялися, не розуміючи, в яких важких умовах здійснювались перевезення: складним був профіль колії і важка фізична праця машиністів паровозів.
       У 1929-1930 рр. у Гайвороні проживало більше тисячі залізничників. Щоб поліпшити культмасову роботу, вирішили збудувати літній театр і танцювальний майданчик. Активністю на суботниках визначалась молодь, культактив клубу. Через п`ять місяців було зведено літній театр із глядацьким залом на 400 місць. Крім нього, спорудили танцювальний майданчик, приміщення для бібліотеки, тир і буфет.
       Невпізнанне змінився увесь відділок залізниці. Успішно виконувався план перевезень. В належний порядок привели станційні колійні споруди.
В Гайвороні було створено житлово-будівельний кооператив, який за короткий час збудував більше двадцяти двоквартирних будинків. Поліпшувалося постачання залізничників і їх сімей, особливо продуктами першої необхідності.
       В 1930 році Гайворонський відділок став одним із кращих на Південно-Західній залізниці.
       Із спогадів Івана СТЕЛЬМУХОВ колишнього голови комітету профспілки Одеської залізниці

КОЛЕКТИВІЗАЦІЯ

        У 1929 році пленум ЦК ВКП(б) прийняв рішення про суцільну колективізацію. Це було викликане тим, що для здійснення індустріалізації потрібен був хліб. А в умовах тоталітарного режиму колгоспами легше керувати, ніж розрізненими селянськими господарствами.
       У 1929 - 1930 рр. у Гайвороні, Струньковому і Ташлику утворе колгоспи "Червона зірка", "Червоний промінь", імені Чубаря. Офіційно колективізація проголошувалася добровільною, а проводилася насильницькими методами. До тих громадян, які хотіли вступати в колгосп, представники влади застосовували різні примусові заходи: забирали силоміць майно, виганяли сім`ї з житла тобто, проводили розкуркулення заможних селян і середняків. Їх як правило, висилали за межі України, в далекі холодні краї...

істо над бугом"
сторінки

<< 1 - 2 - 3 - 4 - 5 - 6 - 7 - 8 - 9 - 10 - 11 - 12 >>

 

 

Наш край

Видатні люди краю

Пошук

Наша адреса


26300,
Кіровоградська обл.
 м. Гайворон,
вул. В.Стуса (Кірова), 17
тел. (05254) 2-24-03
E-mail: libgayvoron@i.ua
skype - bibliotekahv
Працюємо:
щоденно, окрім суботи
з 9.00 до 18.00
останній день місяця
 санітарний


текст | текст | текст | текст | текст | текст | текст | текст