Легенда про с. Солгутове
робота учениці
Солгутівської ЗОШ
Гулемби Олени
ХРЕСТ - СИМВОЛ ЖИТТЯ
Ще в далеку давнину на наше село напали татари. Забравши у людей все коштовне, їх як скотину зігнали до Церкви і спалили. Згоріло і село залишився тільки чудом врятований старенький дід. Після цієї події проїжджав через і наше село пан. Йому сподобалось наша місцевість над Бугом. Він поселився тут, привізши з собою людей. В знак того, що над сивим Бугом знов завирувало життя, було поставлено хрест. Оновлений хрест і до сьогодні стоїть біля річки, нагадуючи односельцям про події давнини.
Розросталося село. Люди будували собі житло і невеличкі майстерні. Майстри, привезені паном, почали виробляти все необхідне для життя. Є відомості, що сім”ю гончарів пан виміняв у свого товариша за двох собак. І до сьогоднішнього дня живуть у нашому селі нащадки тієї виміняної сім”ї. І сьогодні як в ті далекі часи, їх називають гончарами.
ПРО СОЛГУТОВЕ - ГУТА.
Село Солгутів виникло приблизно десь у 1700 років при об”єднанні двох поселень. І Слободи та поселення Гути. Поселення Гута було більше слободи. Воно мало свою церкву. Біля Гути пролягав торговий шлях, який з'єднував Балту, Піщану, Саврань, Умань, Київ. Шлях пролягав на східній частину поселення, а переправа була там, де в даний час збудований млин на річці Буг. Про те, що Гута старе поселення, яке виникло десь в 1400 р. Свідчать знахідки кладів, які були знайдені навкруги поселення. Це знахідки грошових складів різних часів та різних країн.
Наприклад: У скалах біля левади по річці Буг був знайдений клад, який складався з серебра і золота. Знайшли цей клад жителі Солгутово- Солгтоновський, Мельник Гнат, Мельник Соловей. Ця знахідка була знайдено до 1900 років.
Друга грошова знахідка була знайдена на так званій Кононовій скелі мешканцем села Їжаком Федотом. Клад був заборонений (в основному мідь та срібло)
Третя знахідка була знайдена там де базувалась Турецька крепость, Степовим Дементієм на своїй садибі. Знахідка складалась в основному із золота і серебра. Знайдено десь у 1800 році
Четверта знахідка знайдена на Йосиповій скалі, внизу був Йосипів млин, де в даний час міст і виїзд на гору. Знайшов клад Пройда Созон з синами десь в 1923-1924 рр.
П'ята знахідка була знайдена братами Мельниками: Калістратом Григорієм, Василем в ярку, де зараз росте сосна, перша посадка. Клад в основному був із серебра литовського-польського грошового і обіходу.
Шоста знахідка була виявлена на косому шляху, котрий з'єднував Соломію та Солгутове на проти цвинтаря. Ким знайдено не відомо.
Такі дані свідчать про те, що Гута було велике поселення, та воно було зруйноване, населення було вирізане татарами в Церкві. По переказам старожилів узнаємо, що спаслися від смерті тільки двоє людей; батько з дочкою на річці Буг у зарослях острова. Зруйнована Гута була до 1600р. Дальше про Гуту не відомо до вигнання турків з правобережжя р. Буг. Тоді з лівого берега переселились поселенці на стару Гуту. Першим Поселенням був козак орлик, поселився там де живуть Геруни. таким чином Гута відродилась та стару свою славу втратила, пам'ятник церкви Гути знаходиться на городі в Гончарука Євдокима Кириловича. Як історична пам’ятка постамент збудований з каміння і залізний хрест. Там же на городі Романченко Ксеня, Кравчука Павла та Бевзенка Тереня і на городі Гончарука Євдокима знаходиться старий інвентар, на якому настроїлись і зорали під посіви десь близько 300 років тому.
ПОХОДЖЕННЯ ГУДЗІВ.
Хазяйновитий нам любив перевірити, як працюють його робочі. В розпалі жнив, він зі своєю красунею дочкою, заїхав на тік. Люди працювали. Пан, щоб добре роздивитися, зліз з брички, залишивши там дочку. Коні, злякавшись чогось, рвонули і побігли. Пан дуже любив свою дочку, тому був у роздачі. Коні зупинив не молодий кремезний чоловік. Все було добре. Пан вирішив подякувати -рятівнику і сказав: "Скільки зерна занесеш один раз до брички» я все відвезу тобі додому" Чоловік два мішки взяв на плечі, а ще два під руки і приніс до брички..
"Ну й Гудз" - сказав пан. До цього часу живуть у селі люди, з великої родини Ґудзів.
(Із розповіді жителя села Бутковського П. В.)