фоновое изображение шапки фоновое изображение шапки
 

 

 

Меню сайту

 
 

 
 

Інформація влади

 
 

 
 

Правова допомога

 
 

 
 

Статистика

 
 


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
 
 

КОТОВКА

    Гніздиться село на берегах маленької річки, яка у XIX і на початку XX століть служила кордоном Балтського і Ольгопільського повітів Подільської губернії. На лівому березі річки розташовувалось село Вільшанка, що належало до Ольгопільського повіту, а на правому - Косіївка Балтського повіту. Є відомості, що Вільшанка існувала ще у XVIII ст. Населяли її кріпаки графа Шембека. Згодом село перейшло у володіння поміщика Грохольського, а в 1900 році належало панові Бежезовсь-кому. У 1838 році було дано дозвіл на будівництво церкви. У 60-х роках цього ж століття завершено спорудження православного храму і освячено на честь Покрови Пресвятої Богородиці.
    У 1897 році проводився ремонт храму, а в 1898 - оновлено Іконостас. Церковно-парафіяльні школи засновані у Вільшанці у 1863 році, а в Косіївці - у 1884 році.
    У 1923 році Вільшанка і Косіївка злились в один населений пункт, якому дали назву Котовка. В роки будівництва соціалізму церкву закрили. З 1931 року по 1941 рік в ній було зерносховище. В 1957 році її розібрали.
    Майже сімдесят років в СРСР тривало гоніння на священиків. Під час сталінських репресій їх безпідставно ув'язнювали і відправляли до ГУЛагів, або засуджували до вищої міри покарання лише за те, що вони проповідували Слово Боже. Так, без суду і слідства за рішенням Народного комісара НКВС уродженець с. Котовки священнослужитель Костянтин Тарасович Чернієнко був засуджений до розстрілу. Вирок виконано 27 грудня 1938 року.
    Наприкінці 80-х років розпочато спорудження цегляного храму на тому ж самому фундаменті, де був до цього храм. Зведено церкву завдяки наполегливості тодішнього голови місцевого колгоспу «Іванкова криниця» Івана Купріяновича Грицая.
    Освячення храму відбулось 24 червня 2002 року, коли православні християни відзначали день Святого Духа. Багато жителів села і гостей з навколишніх населених пунктів з нагоди такої великої урочистості завітали до храму. Його освячення здійснив секретар Кіровоградської єпархії, настоятель Свято-Преображенського собору м. Кіровограда митрофорний протоієрей о. Петро. 3.нагоди освячення храму отець Петро Сидора передав присутнім архіпастирське привітання Преосвященнішого єпископа Кіровоградського і Олександрійського Пантелеімона і щиросердно подякував керівникам району за підтримку православних громад. А директору місцевого господарства «Іванкова криниця» І. К. Грицаю - за велику організаторську роботу, спрямовану на те, щоб новозбудований храм піднявся у своїй величі і красі. Він зачитав Грамоту Митрополита Київського і всієї України Володимира про нагородження І.К.Грицая орденом преподобного Нестора Літописця і вручив йому цю високу відзнаку. Отримавши нагороду, І. К. Грицай щиро подякував і сказав, що вона належить не тільки йому, але усім, хто зводив цю величну споруду. Особливої подяки заслуговують Іван Асауляк, який при житті очолював будівельну бригаду, що споруджувала церкву, а також його син Іван, який надав кошти для придбання Іконостасу, та інші.
    Є в Котовці ще одне святе місце. На північно-західній її околиці струмує джерело, на якому збудована каплиця. За однією з легенд старий пастух Іван з підпасичем пасли овець. Одного разу хлопчик, граючись, викопав на мочарі ямку. На другий день пригнали вони овець на те ж саме місце. Бачать: вода, що набралась у тій ямці за ніч, - чиста, як сльоза. У хлопчика-пастушка боліли очі. Дід Іван, поміркувавши, звернувся до нього:
    — Промий синку очі, може, не будуть гнити, сльозитись.
    Так промиваючи щоденно очі, пастушок вилікувався, а дід Іван викопав криничку, змайстрував дубове цямриння.
    А ось інша легенда. Пастуху Івану приснився віщий сон, в якому голос провидіння прохав його на місці джерела із чистою водою викопати криницю во славу Господню і собі на добру пам'ять. Іванко так і зробив: викопав криницю, приніс дубові колоди і витесав із них хреста.
    Уже багато років з'їжджаються сюди, до цілющого джерела, люди» Приїжджали раніше кіньми за кілометрів сто, а може й більше, з Бессарабії та з інших сторін. Набирали додому води, обмивались.
    У воді з «Іванкової кринички» було виявлено, що вона має хімічний склад, близький до відомої води «Нафтуся». її можна вживати при хворобах печінки і нирок, інших недугах.
    Щороку біля «Іванкової криниці» в День Святого Духа проводиться обряд освячення цілющої води соборно священнослужителями УПЦ.
    22 липня 2003 року єпископом Кіровоградським та Олександрійським у співслужінні з секретарем Кіровоградської єпархії мит-рофорним протоієреєм Петром Сидорою, благочинном Кіровоградської області архімандритом Данилом (Токарєв), благочинним церков Гайворонського округу, протоієреєм Володимиром Ковальчуком, ігуменом Мануілом, у присутності голови Гайворонської райдержадміністрації Рябокучми Миколи Созонтовича, голови районної ради Делінгевича Володимира Олексійовича, засновника. ПСП «Вільшана» Івана Івановича Асауляка було освячено воду і цех по розливу води «Іванкова криниця». Про цілющі властивості цієї води знають не тільки на Кіровоградщині, але й далеко за її межами.

О. Комірний, О. Павличук

 

Наш край

Видатні люди краю

Пошук

Наша адреса


26300,
Кіровоградська обл.
 м. Гайворон,
вул. В.Стуса (Кірова), 17
тел. (05254) 2-24-03
E-mail: libgayvoron@i.ua
skype - bibliotekahv
Працюємо:
щоденно, окрім суботи
з 9.00 до 18.00
останній день місяця
 санітарний


текст | текст | текст | текст | текст | текст | текст | текст